| У неї є маленький будиночок у місті
|
| Я іноді ходжу туди
|
| Щоб побачити її
|
| І вона впустила мене глибоко всередину
|
| Я співаю їй пісні про кохання
|
| Але вона їх засліпить
|
| Ніби вона не сентиментальний тип
|
| Я тримаю серце у кишені й тримаю
|
| Я тримаю міцно
|
| Я знаю, що вона не проти, якщо я
|
| Іди, а я не дзвоню
|
| Я знаю, що вона не проти, якщо я буду відсутня через усе це
|
| Я знаю, що вона не проти, якщо я
|
| Іди, а я не дзвоню
|
| Я знаю, що вона не проти, якщо я буду відсутня через усе це
|
| Через все це
|
| Через все це
|
| Її шкіра ніжніша за найблакитніші очі
|
| З теплом, яке мені потрібно
|
| Дає мені місце
|
| Щоб сховатися від вуличного ліхтаря, що горить у вікні спальні
|
| Так, у тіні є самотність, за яку ми чіпляємося
|
| Коли настане ранок
|
| Ми підемо, ми підемо нашими шляхами
|
| Тут немає магії, немає причин залишатися
|
| Я знаю, що вона не проти, якщо я
|
| Іди, а я не дзвоню
|
| Я знаю, що вона не проти, якщо я буду відсутня через усе це
|
| Я знаю, що вона не проти, якщо я
|
| Іди, а я не дзвоню
|
| Я знаю, що вона не проти, якщо я буду відсутня через усе це
|
| Через все це
|
| Через все це
|
| І ми пропадаємо через порожні коридори
|
| І ми говоримо марними метафорами
|
| Так, ми пропадаємо через порожні коридори
|
| І ми говоримо марними метафорами
|
| І ми пропадаємо через порожні коридори
|
| І ми говоримо марними метафорами |