Переклад тексту пісні Там - Антиреспект

Там (оригінал)

Ветер сбивает с ног,
В небе Луна раскосая.
Я одинок, мне бы хоть глоток,
Хоть глоток души твоей воздуха.
Где-то там, где миллионы звезд,
Там ионы в лету уже канули.
То ли в шутку, а то ли в всерьёз,
Нам с тобою судьбу знать заранее.
Дабы друг-друга не ранили,
Не убились сердечно, душевно ли.
Мы и так невзначай много шрамов оставили
И путь наш измучен траншеями.
Но разве на листах не душа, а просто фразы,
Как чувствую боль острая не впопад.
Я так сильно желаю, мечтаю по пазлам
С тобою собрать небесный водопад.
Там-там никто никогда не спросит,
Как нам живется сквозь жизни туман.
В хлам, в хлам убитая в доску осень,
Там-там лишь слезы дождя по щекам.
Там-там никто никогда не спросит,
Как нам живется сквозь жизни туман.
В хлам, в хлам убитая в доску осень,
Там-там лишь слезы дождя по щекам.
А я попробую удержать.
Не зная итога заранее.
На острие ножа судьбу свою не поранив.
Мои сны где-то на глубине лежат.
Положительные и не согласные,
И не убежать, только чувства мои дрожат ресницами глаз её.
Мне за все в этой жизни зачтется,
Если бы я был богат, я бы все богатство свое выменял,
Лишь бы не замерзало солнце,
Мое личное солнце и звезда, что по имени.
Но ветер сбивает с ног,
В небе Луна раскосая.
Я одинок мне бы хоть глоток,
Хоть глоток души твоей.
Там-там никто никогда не спросит,
Как нам живется сквозь жизни туман.
В хлам, в хлам убитая в доску осень,
Там-там лишь слезы дождя по щекам.
Там-там никто никогда не спросит,
Как нам живется сквозь жизни туман.
В хлам, в хлам убитая в доску осень,
Там-там лишь слезы дождя по щекам.
Там никто никогда не спросит,
Как нам живется.
В хлам убитая в доску там.
Там-там никто никогда не спросит,
Как нам живется сквозь жизни туман.
В хлам, в хлам убитая в доску осень,
Там-там лишь слезы дождя по щекам.
Там-там никто никогда не спросит,
Как нам живется сквозь жизни туман.
В хлам, в хлам убитая в доску осень,
Там-там лишь слезы дождя по щекам.
Лишь слезы дождя по щекам.
Лишь слезы дождя по щекам.
Лишь слезы дождя по щекам.

(переклад)

Вітер збиває з ніг,
У небі Місяць розкосий.
Я самотній, мені б хоч ковток,
Хоч ковток душі твоєї повітря.
Десь там, де мільйони зірок,
Там іони в льоту вже канули.
Чи то жартома, чи то всерйоз,
Нам із тобою долю знати заздалегідь.
Щоб один одного не поранили,
Не вбили серце, чи душевно.
Ми і так ненароком багато шрамів залишили
І шлях наш змучений траншеями.
Але хіба на листах не душа, а просто фрази,
Як відчуваю біль гострий не впопад.
Я так сильно бажаю, мрію по пазлах
З тобою зібрати небесний водоспад.
Там-там ніхто ніколи не запитає,
Як нам живеться крізь життя туман.
У мотлох, в мотлох вбита в дошку осінь,
Там-де лише сльози дощу по щоках.
Там-там ніхто ніколи не запитає,
Як нам живеться крізь життя туман.
У мотлох, в мотлох вбита в дошку осінь,
Там-де лише сльози дощу по щоках.
А я спробую стримати.
Не знаючи результату наперед.
На вістря ножа долю свою не поранивши.
Мої сни десь на глибині лежать.
Позитивні та не згодні,
І не втекти, тільки мої почуття тремтять віями її очей.
Мені за все в цьому житті зарахується,
Якби я був багатий, я б усе своє багатство виміняв,
Аби не замерзало сонце,
Моє особисте сонце та зірка, що на ім'я.
Але вітер збиває з ніг,
У небі Місяць розкосий.
Я самотній мені б хоч ковток,
Хоч ковток душі твоєї.
Там-там ніхто ніколи не запитає,
Як нам живеться крізь життя туман.
У мотлох, в мотлох вбита в дошку осінь,
Там-де лише сльози дощу по щоках.
Там-там ніхто ніколи не запитає,
Як нам живеться крізь життя туман.
У мотлох, в мотлох вбита в дошку осінь,
Там-де лише сльози дощу по щоках.
Там ніхто ніколи не спитає,
Як нам живеться.
У мотлох убита в дошку там.
Там-там ніхто ніколи не запитає,
Як нам живеться крізь життя туман.
У мотлох, в мотлох вбита в дошку осінь,
Там-де лише сльози дощу по щоках.
Там-там ніхто ніколи не запитає,
Як нам живеться крізь життя туман.
У мотлох, в мотлох вбита в дошку осінь,
Там-де лише сльози дощу по щоках.
Лише сльози дощу по щоках.
Лише сльози дощу по щоках.
Лише сльози дощу по щоках.