Переклад тексту пісні Дождь - Антиреспект

Дождь (оригінал)

Только не забывай,
А в небе рвется гром.
Пасмурный ноябрь,
Полупустой перрон
И ничего не вернешь,
И капли по щекам,
И лишь холодный дождь
С разлукой пополам.
Свет вечерних фонарей бьет под ребра.
У мокрого перрона под дождем холодным
Проститься.
Руки положу на плечи.
Глаза твои карие, не верю в этот вечер.
И только луч света на наши лица падает.
По щекам твоим капли слезы с неба капают.
А среди пасмурного молния с громом и холодный дождь по щекам твоим теплым.
Есть о чем помолчать среди гула вокзала.
И в ушах шум подоспевшего состава.
Ну вот и всё.
Вот и прощай!
Напоследок взгляда: "Только не забывай"!
И что осталось мне, лишь только сны о прошлом,
И в правом кармане пачка сигарет промокшая.
Глаза в небо и дождь по лицу все больше.
Одиночество и четки в руке замерзшей.
Только не забывай,
А в небе рвется гром.
Пасмурный ноябрь,
Полупустой перрон
И ничего не вернешь,
И капли по щекам,
И лишь холодный дождь
С разлукой пополам.
А помнишь, помнишь как это все было.
Как нам с тобой вдвоём нежное солнце светило.
Как дорожили чувствами будто на одном дыхании,
Как вспомню - душу разрывает от отчаяния.
Вкус твоих губ, запах твоих волос.
На сердце рана больно всерьёз, больно до слез.
И стекла вдребезги и кровь на казанках.
Теперь ещё остатки счастья в разбитых зеркалах
Граненый стакан водки залпом не помогает.
В душе не верю, но опознаю и понимаю,
Что уезжаешь на произвол судьбы кидаешь
Меня себя лишаешь, ты понимаешь.
Судьба плутовка не оставляет шанса.
И в будущем скитаться вновь, ища свою любовь.
Полупустой перрон, и вот он твой вагон,
Прости прощай, но только помни об одном.
Только не забывай,
А в небе рвется гром.
Пасмурный ноябрь,
Полупустой перрон
И ничего не вернешь,
И капли по щекам,
И лишь холодный дождь
С разлукой пополам.

Дождь (переклад)

Тільки не забувай,
А в небі рветься грім.
Похмурий листопад,
Напівпорожній перон
І нічого не повернеш,
І краплі по щоках,
І лише холодний дощ
З розлукою навпіл.
Світло вечірніх ліхтарів б'є під ребра.
У мокрого перону під холодним дощем
Попрощатися.
Руки покладу на плечі.
Очі твої карі, не вірю цього вечора.
І лише промінь світла на наші обличчя падає.
По щоках твоїх краплі сльози з неба капають.
А серед похмурої блискавки з громом і холодний дощ по твоїх щоках теплим.
Є про що помовчати серед гулу вокзалу.
І у вухах шум складу.
Ну от і все.
Ось і прощай!
Насамкінець погляду: "Тільки не забувай"!
І що залишилося мені, тільки сни про минуле,
І в правій кишені пачка сигарет промокла.
Очі в небо та дощ по обличчю дедалі більше.
Самотність і чотки в руці замерзлої.
Тільки не забувай,
А в небі рветься грім.
Похмурий листопад,
Напівпорожній перон
І нічого не повернеш,
І краплі по щоках,
І лише холодний дощ
З розлукою навпіл.
А пам'ятаєш, пам'ятаєш, як це все було.
Як нам із тобою удвох ніжне сонце світило.
Як дорожили почуттями ніби на одному диханні,
Як згадаю – душу розриває від розпачу.
Смак твоїх губ, запах твого волосся.
На серці рана боляче всерйоз, боляче до сліз.
І скла вщент і кров на казанках.
Тепер ще залишки щастя у розбитих дзеркалах
Гранована склянка горілки залпом не допомагає.
В душі не вірю, але пізнаю і розумію,
Що їдеш на волю долі кидаєш
Мене позбавляєш себе, ти розумієш.
Доля шахрайства не залишає шансу.
І в майбутньому поневірятися знову, шукаючи своє кохання.
Напівпорожній перон, і ось він твій вагон,
Вибач, прощай, але тільки пам'ятай про одне.
Тільки не забувай,
А в небі рветься грім.
Похмурий листопад,
Напівпорожній перон
І нічого не повернеш,
І краплі по щоках,
І лише холодний дощ
З розлукою навпіл.