| Почув голос ангельських птахів
|
| Сказав, що розумію слова
|
| Відрікся від звичайних осіб
|
| І навколо раптом пішла голова
|
| І вірив у то що буде все так
|
| Як мені шепотіла часто річка
|
| І друг раптово став неначе ворог
|
| І співали мені тепер хмари
|
| Спасибі, що опустив з небес
|
| Спасибі, що опустив з небес
|
| Спасибі, що опустили з небес…
|
| …На землю, на на на …
|
| …На землю, на на на …
|
| І я не розумів де я є
|
| Хоча завжди все знав наперед
|
| Бувало так хотілося сісти
|
| Спокійно подивитися на народ,
|
| Але десь голосно крикнув — «Мовчи!»
|
| Кому то наказав йти
|
| Весною не прилетіли граки
|
| і я не зміг знову полюбити
|
| Спасибі, що опустив з небес
|
| Спасибі, що опустив з небес
|
| Спасибі, що опустили з небес…
|
| …На землю, на на на …
|
| …На землю, на на на …
|
| І думки літали туди
|
| Де вітер обійшов свій маршрут
|
| світила там одна зірка
|
| Її засудив вищий суд
|
| Усьому і всім приходить кінець
|
| Хоч лебідь ти, хоч щука, хоч рак
|
| і кожен мені твердив — молодець!
|
| Але хтось усе вигукнув — дурень!
|
| Спасибі, що опустив з небес
|
| Спасибі, що опустив з небес
|
| Спасибі, що опустили з небес…
|
| …На землю, на на на …
|
| …На землю, на на на …
|
| Спасибі, що опустив з небес
|
| Спасибі, що опустив з небес
|
| Спасибі, що опустили з небес…
|
| Миканорів, 2005 р.) |