Переклад тексту пісні Жёлтый ангел - Александр Вертинский

Жёлтый ангел (оригінал)

В вечерних ресторанах,
В парижских балаганах,
В дешевом электрическом раю,
Всю ночь ломаю руки
От ярости и муки
И людям что-то жалобно пою.
Звенят, гудят джаз-банды,
И злые обезьяны
Мне скалят искалеченные рты.
А я, кривой и пьяный,
Зову их в океаны
И сыплю им в шампанское цветы.
А когда наступит утро, я бреду бульваром сонным,
Где в испуге даже дети убегают от меня.
Я усталый, старый клоун, я машу мечом картонным,
И лучах моей короны умирает светоч дня.
Звенят, гудят джаз-банды,
Танцуют обезьяны
И бешено встречают Рождество.
А я, кривой и пьяный,
Заснул у фортепьяно
Под этот дикий гул и торжество.
На башне бьют куранты,
Уходят музыканты,
И елка догорела до конца.
Лакеи тушат свечи,
Давно замолкли речи,
И я уж не могу поднять лица.
И тогда с потухшей елки тихо спрыгнул желтый Ангел
И сказал: «Маэстро бедный, Вы устали, Вы больны.
Говорят, что Вы в притонах по ночам поете танго.
Даже в нашем добром небе были все удивлены».
И, закрыв лицо руками, я внимал жестокой речи,
Утирая фраком слезы, слезы боли и стыда.
А высоко в синем небе догорали божьи свечи
И печальный желтый Ангел тихо таял без следа.

Жёлтый ангел (переклад)

У вечірніх ресторанах,
У паризьких балаганах,
У дешевому електричному раю,
Усю ніч ламаю руки
Від люті та борошна
І людям щось жалібно співаю.
Дзвінять, гудуть джаз-банди,
І злі мавпи
Мені скалять скалічені роти.
А я, кривий і п'яний,
Кличу їх в океани
І сиплю їм в шампанське квіти.
А коли настане ранок, я бреду бульваром сонним,
Де в переляку навіть діти тікають від мене.
Я втомлений, старий клоун, я махаю мечем картонним,
І променях моєї корони вмирає світоч дня.
Дзвінять, гудуть джаз-банди,
Танцюють мавпи
І шалено зустрічають Різдво.
А я, кривий і п'яний,
Заснув у фортепіано
Під цей дикий гул і торжество.
На вежі б'ють куранти,
Йдуть музиканти,
І ялинка догоріла до кінця.
Лакеї гасять свічки,
Давно замовкли промови,
І я вже не можу підняти обличчя.
І тоді з згаслої ялинки тихо зістрибнув жовтий Ангел
І сказав: «Маестро бідний, Ви втомилися, Ви хворі.
Кажуть, що Ви в притонах по ночах співаєте танго.
Навіть у нашому доброму небі були всі здивовані».
І, закривши обличчя руками, я прислухався до жорстокого мовлення,
Втираючи фраком сльози, сльози болю і сорому.
А високо в синьому небі догоряли божі свічки
І сумний жовтий Ангел тихо танув без сліду.