Переклад тексту пісні Дотла - Адвайта, Lotos

Дотла (оригінал)

Шпили высоток, как иглы — пронзали небо.
Искали свет руками тощими, света там не было.
Медали деда заржавели, о них забыли,
А черно-белые снимки снова покрылись пылью.
С утра в метро люди — зомби, том Мураками,
Не диктор ли с умным лицом сделал их дураками?
Взгляд бездушный и холодный, почти что робот, —
Он заменил сердце в груди на тысячу моторов.
Мы ищем методики, чтобы душа не простыла.
Прости мир, но я — не вижу смысла в стрельбе холостыми.
И если есть чувство, что греют — пусть не остынет.
А если добра нет внутри, ты — как узник пустыни.
Мы не заметили сами, как стали детьми сети.
Променяв своё «Я» — на E-mail и ID.
Упустили из виду или просто забыли
Тот момент, брат, когда нам всем обрезали крылья.
Припев:
Минуты дотла пусть горят, пепел по ветру.
Зачем мы здесь — еще не поняли, среди обрывков бумаг.
Зима.
И не выбраться нам, никак.
Минуты дотла пусть горят, пепел по ветру.
Зачем мы здесь — еще не поняли, среди обрывков бумаг.
Зима.
Но, мы — справимся, наверняка!
Летим, как змей в небе, но медленно вниз.
Серые будни давят нас, чтоб в выходные был отрыв без границ.
Чтобы мир не завис, пока пилим кусочек Рая.
Боимся падать, ведь и так уже ходим по краю.
Мой город правил — не знает.
Даже окутавшись в пламя,
Боль плавно перейдет из горьких слёз в память.
И останется лишь осадок на дне,
И то, который не скоро, но все же пройдет.
Давай быстрей, ведь здесь все куда-то хотят успеть, —
Обнять близких, залечь в теплую постель,
Упасть в тень и убиться глазами в экран.
Вы видите лица, что плачут?
Я — да!
Я там, где пропадают беспощадно года.
Таймер не в силах отдать, что ты только что потерял.
Если есть выход — то рядом, если не веришь — стреляй.
Но светом солнце тебе улыбнется навряд ли…
Припев:
Минуты дотла пусть горят, пепел по ветру.
Зачем мы здесь — еще не поняли, среди обрывков бумаг.
Зима.
И не выбраться нам, никак.
Минуты дотла пусть горят, пепел по ветру.
Зачем мы здесь — еще не поняли, среди обрывков бумаг.
Зима.
Но, мы — справимся, наверняка!
Над моим городом все так же нависают облака.
Пускай мы не воевали, не спасались от блокад,
Но, если этот снег не растает, мы — наверняка растаем сами,
Но, это — впрочем, а пока…
Горит пламенем белым свет, пламя не верит всем!
И если быть кем-то выходит здесь, то стоит повисеть еще немного…
Долой огрызки ишачих чувств!
Нет Бога!
Нам нужно выше, еще чуть-чуть по нотам.
И в этом мире сером — ждать нонсенс, кого-то…
Город реклам, греха, либо анонсов работы.
Мы выставляем на показ только куски избитых фраз!
Ты хочешь мира?
Так, — на!
Вот он!
Минута, и мы парим над самими собой,
Ломая крыльями баррикады повседневных забот.
Что тут?
Видимо то, что люди прячут дома за шторой…
Припев:
Минуты дотла пусть горят, пепел по ветру.
Зачем мы здесь — еще не поняли, среди обрывков бумаг.
Зима.
И не выбраться нам, никак.
Минуты дотла пусть горят, пепел по ветру.
Зачем мы здесь — еще не поняли, среди обрывков бумаг.
Зима.
Но, мы — справимся, наверняка!

(переклад)

Шпили висоток, як голки - пронизували небо.
Шукали світло руками худими, світла там не було.
Медалі діда заіржавіли, про них забули,
А чорно-білі знімки знову вкрилися пилом.
З ранку в метро люди — зомбі, тому Муракамі,
Чи не директор з розумним обличчям зробив їх дурнями?
Погляд бездушний і холодний, майже робот,
Він замінив серце в грудях на тисячу моторів.
Ми шукаємо методики, щоб душа не простила.
Пробач світ, але я не бачу сенсу в стрільбі неодруженими.
І якщо є почуття, що гріють — нехай не охолоне.
А якщо добра немає всередині, ти як в'язень пустелі.
Ми не помітили самі, як стали дітьми мережі.
Промінявши своє «Я» - на E-mail і ID.
Впустили з виду або просто забули
Той момент, брате, коли нам усім обрізали крила.
Приспів:
Хвилини вщент нехай горять, попіл за вітром.
Навіщо ми тут ще не зрозуміли, серед уривків паперів.
Зима.
І не вибратися нам, ніяк.
Хвилини вщент нехай горять, попіл за вітром.
Навіщо ми тут ще не зрозуміли, серед уривків паперів.
Зима.
Але, ми впораємося, напевно!
Летимо, як змій у небі, але повільно вниз.
Сірі будні давлять нас, щоб у вихідні був відрив без кордонів.
Щоб світ не завис, поки пиляємо шматочок Раю.
Боїмося падати, адже і так уже ходимо по краю.
Моє місто правил—не знає.
Навіть огорнувшись у полум'я,
Біль плавно перейде з гірких сліз у пам'ять.
І залишиться лише осад на дні,
І то, який не скоро, але все пройде.
Давай швидше, адже тут усі кудись хочуть встигнути, —
Обійняти близьких, залягти в теплу постіль,
Впасти в тінь і вбитись очима в екран.
Ви бачите особи, що плачуть?
Я так!
Я там, де зникають нещадно року.
Таймер не в силах віддати, що ти тільки що втратив.
Якщо є вихід — то поруч, якщо не віриш — стріляй.
Але світлом сонце тобі посміхнеться навряд ...
Приспів:
Хвилини вщент нехай горять, попіл за вітром.
Навіщо ми тут ще не зрозуміли, серед уривків паперів.
Зима.
І не вибратися нам, ніяк.
Хвилини вщент нехай горять, попіл за вітром.
Навіщо ми тут ще не зрозуміли, серед уривків паперів.
Зима.
Але, ми впораємося, напевно!
Над моїм містом усе так само нависають хмари.
Нехай ми не воювали, не рятувалися від блокад,
Але, якщо цей сніг не росте, ми напевно розтанемо самі,
Але, це - втім, а ... поки ...
Горить полум'ям білим світло, полум'я не вірить усім!
І якщо бути кимось виходить тут, то варто повисіти ще трохи ...
Геть огризки ішачих почуттів!
Нема Бога!
Нам потрібно вище, ще трохи по нотах.
І в цьому світі сірому чекати нонсенс, когось ...
Місто реклами, гріха, або анонсів роботи.
Ми виставляємо на показ тільки шматки побитих фраз!
Ти хочеш миру?
Так, — на!
Ось він!
Хвилина, і ми паримо над самими собою,
Ламаючи крилами барикади повсякденних турбот.
Що тут?
Мабуть те, що люди ховають удома за...
Приспів:
Хвилини вщент нехай горять, попіл за вітром.
Навіщо ми тут ще не зрозуміли, серед уривків паперів.
Зима.
І не вибратися нам, ніяк.
Хвилини вщент нехай горять, попіл за вітром.
Навіщо ми тут ще не зрозуміли, серед уривків паперів.
Зима.
Але, ми впораємося, напевно!