| ובסירה אחת הבטנו לשמים
| І в одному човні ми дивилися на небо
|
| וכשטיפות ירדו חשבנו שזו ברכה
| І коли пішов дощ, ми подумали, що це благословення
|
| עכשיו זו סערה, למה זה מגיע לנו
| Зараз це шторм, чому ми це заслужили
|
| ואיך זה שלא ראינו את זה בא
| І чому ми цього не бачили
|
| ובשדה רחב פרשנו ידיים
| І в широкому полі ми розвели руки
|
| ורוח סתיו הגיעה ובעורפנו נשבה
| І налетів осінній вітер і дмухнув нам у спину
|
| עכשיו הכול קפא, למה זה מגיע לנו
| Зараз все заморожено, чому ми це заслужили
|
| ואיך זה שלא ראינו את זה בא
| І чому ми цього не бачили
|
| זוכרת, פעם נגד הזרם חתרנו
| Пам'ятаєте, колись ми веслували проти течії
|
| ונסחפנו שיכורים מאהבה
| І ми пішли п'яні від кохання
|
| ואחרי שחלמנו ועפנו לשמים
| А після ми мріяли і в небо полетіли
|
| התעוררנו שבורים באדמה
| Ми прокинулися розбиті в землі
|
| ובבית ההוא, שם ישבנו שנינו
| І в тій хаті, де ми обидва сиділи
|
| ושתקנו מילים שיכולנו לומר
| І ми замовчували слова, які могли сказати
|
| עכשיו זה חדר ריק למה זה מגיע לנו
| Тепер це порожня кімната, чому ми цього заслуговуємо
|
| ואיך זה שלא ראינו את זה בא | І чому ми цього не бачили |