Переклад тексту пісні Тяжёлый путь - Жанна Бичевская

Тяжёлый путь (оригінал)

Тяжелый путь по жизни нас ведет,
Закон суровый этим миром правит,
Лишь сильный до конца свой путь пройдет,
А слабые в дороге погибают.
Лишь сильный до конца свой путь пройдет,
А слабые в дороге погибают.
Сменяет осень лето каждый год,
Холодным ветром в стаи птиц сбивая,
В далекий птицы собираются поход,
Лишь слабых и беспомощных бросают.
Когда душа устанет от невзгод,
И сердце как стальной пружиной стянет,
Смотрю с тоскою я на синий небосвод,
И птиц покинутых в чужбине вспоминаю.
На юг по небу клин вожак ведет,
К отчизне птиц косяк усталый правит,
В далекий птицы отправляются полет,
Бессильных на чужбине покидая.
Когда в ночи от горьких слез не спится,
Я часто с грустью и тревогой размышляю,
Что люди тоже, как большие птицы,
От жизни к вечности полет свой совершают.
Что люди тоже, как большие птицы,
От жизни к вечности полет свой совершают.
И в небо дух наш птицею стремится,
К родным краям летит людская стая,
Пора и мне с землею распроститься,
Но крылья к небесам не подымают.
Пора и мне с землею распроститься,
Но крылья к небесам не подымают.
Тяжелый путь по жизни нас ведет,
Закон суровый этим миром правит,
Лишь сильный до конца свой путь пройдет,
А слабые в дороге погибают.
Лишь сильный до конца свой путь пройдет,
А слабые в дороге погибают.

(переклад)

Тяжкий шлях по життя нас веде,
Закон суворий цим світом править,
Лише сильний до кінця свій шлях пройде,
А слабкі в дорозі гинуть.
Лише сильний до кінця свій шлях пройде,
А слабкі в дорозі гинуть.
Змінює осінь літо щороку,
Холодним вітром у зграї птахів збиваючи,
У далеких птахів збираються похід,
Лише слабких і безпорадних кидають.
Коли душа втомиться від негараздів,
І серце як сталевою пружиною стягне,
Дивлюся з тугою я на синій небозвід,
І птахів покинутих у чужині згадую.
На південь по небу клин ватажок веде,
До батьківщини птахів косяк втомлений править,
У далекий птахи відправляються політ,
Безсилих на чужині залишаючи.
Коли вночі від гірких сліз не спиться,
Я часто з сумом і тривогою розмірковую,
Що люди теж, як великі птахи,
Від життя до вічності політ свій здійснюють.
Що люди теж, як великі птахи,
Від життя до вічності політ свій здійснюють.
І в небо дух наш птахом прагне,
До рідних країв летить людська зграя,
Пора і мені з землею розпрощатися,
Але крила до небес не піднімають.
Пора і мені з землею розпрощатися,
Але крила до небес не піднімають.
Тяжкий шлях по життя нас веде,
Закон суворий цим світом править,
Лише сильний до кінця свій шлях пройде,
А слабкі в дорозі гинуть.
Лише сильний до кінця свій шлях пройде,
А слабкі в дорозі гинуть.