| Этим поздним летом, потерял родную.
| Цього пізнього літа, втратив рідну.
|
| Никогда не встречу и не поцелую.
| Ніколи не зустріч і не поцілую.
|
| А когда на землю, лист последний ляжет,
| А коли на землю, лист останній ляже,
|
| Мне расскажет осень, про мою пропажу.
| Мені розповість осінь, про мою пропажу.
|
| А когда на землю, лист последний ляжет,
| А коли на землю, лист останній ляже,
|
| Мне расскажет осень, про мою пропажу.
| Мені розповість осінь, про мою пропажу.
|
| Никогда с тобою, не пройдем по парку,
| Ніколи з тобою, не пройдемо по парку,
|
| Где нам что-то пели птицы спозаранку.
| Де нам щось співали птахи зранку.
|
| Где седая полночь нас к себе манила,
| Де сива опівночі нас до себе манила,
|
| А потом плутовка нас с ума сводила.
| А потім шахрайка нас розуму зводила.
|
| Где седая полночь нас к себе манила,
| Де сива опівночі нас до себе манила,
|
| А потом плутовка нас с ума сводила.
| А потім шахрайка нас розуму зводила.
|
| Ну, скажи мне осень, «Почему так вышло?».
| Ну, скажи мені осінь, «Чому так сталося?».
|
| Лишь печаль приходит и сидит чуть слышно.
| Лише сум приходить і сидить трохи чутно.
|
| А порой бывает, кто-то в дверь стучится,
| А часом буває, хтось у двері стукає,
|
| А глаза открою, это мне лишь снится.
| А очі відкрию, це мені лише сниться.
|
| А порой бывает, кто-то в дверь стучится,
| А часом буває, хтось у двері стукає,
|
| А глаза открою, это мне лишь снится. | А очі відкрию, це мені лише сниться. |