| Перша кров навесні, друга кров влітку,
|
| Нова кров - осінь, чай з молоком - зима.
|
| Я міг би бути ким завгодно, я міг би вважатися поетом,
|
| Але моє серце-не-биття зводить тебе до розуму.
|
| Я, напевно, лише небагатьом здатний зізнатися багато в чому,
|
| Але ті, хто вміють слухати, не вміють дихати, на жаль.
|
| А я мог би бути навіть магом, я міг би бути навіть богом,
|
| Але твоя уклінність заважає мені стати таким.
|
| Бери мене сильним,
|
| Веди мене, бий,
|
| Осиним укусом,
|
| Вишуканим смаком трагічних фей.
|
| Розвій мене за вітром,
|
| Щоб порівну було води й вогню,
|
| Шукай мене вранці,
|
| Примусь мене бути, утвори мене.
|
| Атеїзм починається вночі, адже ночі створені не для сплячих,
|
| І те, що робить мене сильним, якось підсуне мені ту,
|
| Що позбавить мене права бути першим — але навіть заради своїх рот мені дивлячих
|
| Я єдиний у своєму пеклі, триєдиний у своєму пеклі.
|
| Адже якщо різати, то по живому, якщо плакати, то по живому,
|
| По маршруту по дощовому до листопадових слизьких ночей.
|
| Я втрачаю прихильність до Бога, я втрачаю прихильність до будинку,
|
| Спростуй мою аксіому, доведи, що я знову нічий.
|
| І веди мене далі,
|
| Кидай мене в життя,
|
| Без гніву, без фальшу
|
| Розгнівано смійся, витончено фальшив,
|
| Душі мене мороком,
|
| Щоб плавилися води і танув вогонь,
|
| Туши мене порохом,
|
| Гашеним вапном падай у долоню. |
| в |