Переклад тексту пісні Эпизод - Каста, Влади

Эпизод (оригінал)

Мышцы рвут утренний жгут, пока я
От сонных смут отвыкаю
Тёплых, тихих
Упрямо силюсь возобновить их,
Но теряются нити
Вернётся ли память ко мне о том
Что жалит меня уютным трепетом?
Перину живую скомканной грудой
Локтем жму я, грудью
К постели ленивой, неряшливой
Подоспели наплывы дня вчерашнего
И взваливают на меня багаж его
И в подробности окунают заживо
С недоделанными, давними
Идеями и нескладными планами,
Но тут, ошпаренный восторгом я нахожу дорогу
И дышу щекотной судорогой
Отзвуки пронеслись, мелькнули, кольнули
Швырнули меня к столу, бросив с краю на стуле
И пошёл озноб от локтей до темени
С радостным спазмом в солнечном сплетении
Это воскресло во мне как дежавю
Все слова переживу и оживлю
Сна догадки, что-то на губах уже
Просит посадки, но не на бумагу же
Всегда держу его в режиме ожидающем
Теперь спешу, но он не слышит моей клавиши
Гневно вожу мышью в книжном ворохе
Нервно переношу загрузочные шорохи,
А строки уже брызжут взахлёб, входя в потоки
Хотя сразу вязнут в них же
И головоломки всё залили до края
И я их разгребаю, плескаю
После часов бормотания, шёпотом сиплым
Босоногого топота в ритм
Было много отсеяно ситом
Исправь тут, сотри там
Утомлённый словесного хлама тонной
Целиком читаю стих незнакомый словно
И дрожь ползёт опять с живота на грудь
Этот эпизод мне бы описать как-нибудь

Эпизод (переклад)

М'язи рвуть ранковий джгут, поки я
Від сонних смут відвикаю
Теплих, тихих
Вперто намагаюся відновити їх,
Але губляться нитки
Повернеться чи пам'ять до мене про
Що жалить мене затишним трепетом?
Перину живу скомканою купою
Локтем тисну я, грудьми
До постелі лінивою, неохайною
Настигли напливи дня вчорашнього
І звалюють на мені багаж його
І в подробиці занурюють живцем
З недоробленими, давніми
Ідеями та нескладними планами,
Але тут, ошпарений захопленням я знаходжу дорогу
І дихаю лоскітною судомою
Відлуння промайнули, майнули, кольнули
Шпурнули мене до столу, кинувши з краю на стільці
І пішов озноб від ліктів до темряви
З радісним спазмом у сонячному сплетенні
Це воскресло в мені як дежавю
Всі слова переживу і оживлю
Сну припущення, щось на губах уже
Просить посадки, але не на папір
Завжди тримаю його в режимі очікуванні
Тепер поспішаю, але он не чує моєї клавіші
Гнівно вожу мишею у книжковій купі
Нервово переношу завантажувальні шерехи,
А рядки вже бризкають захлинаючись, входячи в потоки
Хоча одразу вязнуть у ніх ж
І головоломки все залили до краю
І я их розгрібаю, хлюпаю
Після годин бурмотіння, пошепки сиплі
Босоногого тупоту в ритм
Було багато відсіяне ситом
Виправ тут, зітрі там
Втомлений словесного мотлоху тонний
Цілком читаю вірш незнайомий немов
І тремтіння повзе знову з живота на груди
Цей епізод мені описати як-небудь