| Ви кажете, що я син зброї
|
| Але ти дочка стрілецької
|
| Якщо я отруйний, то й ти
|
| Є причина, чому для цього потрібно два
|
| Я знаю ці вулиці як свої п’ять пальців
|
| І куди я їду вони завжди розуміють
|
| Але ваше серце має власну волю
|
| Чи є хтось, хто знає, про що я говорю?
|
| Хтось там знає, про що я говорю?
|
| Іноді важко відрізнити неправильне від правильного
|
| Чому я нервуюся від того, що в твоїх очах
|
| Кажуть, цей світ побудований для двох
|
| І коли я дивлюся на вас, я знаю, що це правда
|
| І все одно ти говориш, що я син зброї
|
| Але ти дочка стрілецької
|
| І так буде завжди
|
| Кажуть, що проповідник любить холод
|
| Але він не навчить вас тому, що ви вже знаєте
|
| Завжди будуть грішники та святі
|
| І хоча ми пробуємо все, ми ніколи не змінимо
|
| Зробіть стрибок віри, ми в дорогу
|
| У це разом не одного показу
|
| Але ваш розум має власну волю
|
| Чи є хтось, хто знає, про що я говорю?
|
| Хтось там знає, про що я говорю?
|
| Іноді важко відрізнити неправильне від правильного
|
| Чому я нервуюся від того, що в твоїх очах
|
| Кажуть, цей світ побудований для двох
|
| І коли я дивлюся на вас, я знаю, що це правда
|
| І все одно ти говориш, що я син зброї
|
| Але ти дочка стрілецької
|
| І так буде завжди
|
| Це було довго, дуже довго
|
| Це було довго, дуже довго |