Переклад тексту пісні Зима и весна - Vanich

Зима и весна (оригінал)

Чем ниже падает, тем шире открывает глаза
Когда уже не страшно, просто замерзает
Не понимает, что кому-то все-таки нужен,
Что его согрели бы, закрыли от стужи.
Он пробовал все, стало не интересно вдруг
Сам дотемна пить до утра по кругу
Бросил подругу, неделя работы, неделя зимы
Боюсь, что он не доживет до весны.
Сегодня больше, чем вчера холоднее, но
Все ровно этот холодный мир его не греет
Из памяти образы замерзли, застыли
На фотографиях лица покрыты инеем.
Кроме одного, от него всегда тепло,
Поют птицы в душе, его крестик на шее,
Но в этот раз он не дотянулся,
Не взглянул на него сквозь разбитое стекло!
Память не подводила, глаза его видели
Он помнил, как сейчас тот день и тот час,
Когда жизнь рассыпалась на осколки
И черт знает была она короткой или долгой.
Люди говорят, что время лечит,
Но если жизнь беспечна, то все без толку.
Если сам себе не хозяин, сам себе не судья,
То копейку стоит жизнь твоя.
А быть или не быть дело твое,
А жизнь она так и дальше час за часом идет.
И сколько ты не оцениваешь ее,
Она все ровно пересчитает тебя день за днем.
Одни утверждают, что смысл жизни в смерти,
А еще верю, что смысл в любви
Наверно, правы те третьи, что знают ответ,
Но не ответят, сколько не проси.
Наверно, когда-нибудь я найду те слова,
Что раскрутят эту планету заново
И после долгой осени наступит лето,
А после лета почему-то вдруг наступит весна.
Ведь каждому из нас жизнь дана, чтоб прожить,
А не для того, чтоб без толку транжирить
И в твоих силах сделать так, чтобы всегда
После весны не было зимы, а после света тьмы…

Зима и весна (переклад)

Чим нижче падає, тим ширше розплющує очі
Коли вже не страшно, просто замерзає
Не розуміє, що комусь таки потрібен,
Що його зігріли би, закрили від стужі.
Він пробував все, стало не цікаво раптом
Сам дотемна пити до ранку по колу
Кинув подругу, тиждень роботи, тиждень зими
Боюся, що він не доживе до весни.
Сьогодні більше, ніж учора холодніше, але
Все одно цей холодний світ його не гріє
З пам'яті образи замерзли, застигли
На фотографіях особи вкриті інеєм.
Крім одного, від нього завжди тепло,
Співають птахи в душі, його хрестик на шиї,
Але цього разу він не дотягнувся,
Не подивився на нього крізь розбите скло!
Пам'ять не підводила, очі його бачили
Він пам'ятав, як зараз той день і ту годину,
Коли життя розсипалося на уламки
І чорт знає була вона короткою чи довгою.
Люди кажуть, що час лікує,
Але якщо життя безтурботне, то все без толку.
Якщо сам собі не господар, сам собі не суддя,
То копійку стоїть життя твоє.
А бути чи не бути твоя справа,
А життя вона так і далі годину за годиною йде.
І скільки ти не оцінюєш її,
Вона все одно перерахує тебе день за днем.
Одні стверджують, що сенс життя в смерті,
А ще вірю, що сенс в любові
Мабуть, мають рацію ті треті, що знають відповідь,
Але не відповять, скільки не проси.
Напевно, колись я знайду ті слова,
Що розкрутять цю планету наново
І після довгої осені настане літо,
А після літа чомусь раптом настане весна.
Адже кожному з нас життя дано, щоб прожити,
А не для того, щоб без толку марнувати
І в твоїх силах зробити так, щоб завжди
Після весни не було зими, а після світла темряви…