| Не чіпай мене, бо я тебе ненавиджу
|
| Не відписуйте мене, тому що мені це потрібно
|
| Щоб залишитися в твоїй голові
|
| Час розвіяти мрію
|
| І я буду сміятися, поки не пройде
|
| І я вас розумію, тому що це те саме
|
| Меланхолія коли
|
| Все повертається і нічого не залишається
|
| Що я залишаю тобі зі мною?
|
| А що я з тебе беру?
|
| Я роблю татуювання, я роблю того вечора
|
| Я беру цю сльозу
|
| І що ти залишиш мені від себе?
|
| А що ти від мене приймаєш?
|
| Виберіть пісню, виберіть мою тишу
|
| Я вирішив більше не бачити вас
|
| Інше життя народжується з кольору зів’ялої троянди
|
| Мало ідей або завжди однакові, я обіцяю: «Досить обіцянок»
|
| І я змінився, і я змінився, навіть якщо це була остання зупинка
|
| Я залишаю своє життя набагато краще, ніж те, яким я його знайшов
|
| Стійкий до перешкод, я приймаю чудеса
|
| Ми йдемо в інше місце, але ми повернемося
|
| Я ніколи не мав тебе, але й ти теж
|
| Ти навіть Бога не боїшся
|
| І я сподіваюся, що він принаймні пробачить тобі
|
| Я це вже передбачав
|
| Наслідки за вами
|
| Я вас попереджав, востаннє
|
| А з цим їх два
|
| Інше життя народжується з кольору зів’ялої троянди
|
| Мало ідей або завжди однакові, я обіцяю: «Досить обіцянок»
|
| І я змінився, і я змінився, навіть якщо це була остання зупинка
|
| Я залишаю своє життя набагато краще, ніж те, яким я його знайшов
|
| Як ти це залишив
|
| Як ти це залишив
|
| І з усім, що я бачив
|
| Важко зрозуміти, чи я існую
|
| І попри все тепер дивлюся на себе
|
| А потім мені цікаво, куди ти йдеш
|
| Стійкий до перешкод, я приймаю чудеса |