| Якщо дивитися в тьму то ти полюбиш світло,
|
| Знайди розум, якого просто нема.
|
| Який мертвий, який сліпий,
|
| Споглядання почуттів ми чекаємо відповідь.
|
| Покрилися білою пеленою поля,
|
| Світить бліде сонце оновленого січня.
|
| Ми спостерігаємо як руйнується храм,
|
| Ні, з печаллю небом залишаємось наодинці.
|
| Стисаючи в долоні свіжий сніг,
|
| Огорнутий у пледі гарячий шепіт і марення.
|
| Запах губ шотландського віскі,
|
| А в каміні так нервово ридали іскри.
|
| Душний вітер, байдужість шумить за вікном,
|
| Не було в думках, що може бути так добре.
|
| Ранковий світанок розриває небо ніжно,
|
| Невпевнений промінь пробивається в надії.
|
| крізь товщі хмар ми не можемо зігрітися,
|
| Але вже біль повільно залишає серце.
|
| Приспів:
|
| Лягають пластівці кришталевого снігу, температура на 35.
|
| Замерзаєш у крижаному будинку, це навряд¸ зможеш зрозуміти.
|
| Мої алмазні сторінки, субстанція любити тебе одну.
|
| Зима всередині нас обох і це сенс не йти до дна.
|
| Лягають пластівці кришталевого снігу, температура на 35.
|
| Замерзаєш у крижаному будинку, це навряд¸ зможеш зрозуміти.
|
| Мої алмазні сторінки, субстанція любити тебе одну.
|
| Зима всередині нас обох і це сенс не йти до дна.
|
| Вірю, що все здійсниться! |
| Про що ми мовчимо
|
| Тягнемося до свободи, платимо самотність могил.
|
| Залишився один в оточенні щасливих людей,
|
| В одну мить все зміниться на краще або погане кіно.
|
| Мрію про них мислити в слух
|
| І не бояться нічого,
|
| Замикаю щастя трепетно зітрі.
|
| Я слова, що збереглися на вічно всередині.
|
| Дивними шляхами все налагоджується
|
| І ми йдемо прямо станції долі
|
| Розщеплюючи почуття безтурботно на відстані дотиків.
|
| Так відверто ніби Титаніка не втопає в помилках.
|
| Розбиваючись про тисячі приводів банальні картинки
|
| У відтінках фальшивої міміки я шукаю відповіді,
|
| Пізнати всі нескінченність твого неба.
|
| Приспів:
|
| Лягають пластівці кришталевого снігу, температура на 35.
|
| Замерзаєш у крижаному будинку, це навряд¸ зможеш зрозуміти.
|
| Мої алмазні сторінки, субстанція любити тебе одну.
|
| Зима всередині нас обох і це сенс не йти до дна.
|
| Лягають пластівці кришталевого снігу, температура на 35.
|
| Замерзаєш у крижаному будинку, це навряд¸ зможеш зрозуміти.
|
| Мої алмазні сторінки, субстанція любити тебе одну.
|
| Зима всередині нас обох і це сенс не йти до дна. |