| Це те, як ти мене цілуєш, коли ми йдемо по вулиці
|
| Це слова, які ви шепочете, коли ми лягаємо спати
|
| Певний спосіб, як ти торкаєшся мене, як ти кажеш «привіт»
|
| Дитина, це дрібниці, які змушують мене так любити тебе.
|
| Як ви наливаєте каву вранці
|
| Те, як ти називаєш моє ім’я посеред ночі
|
| Як ти годинами сидиш і співаєш з радіо
|
| Дитина, це дрібниці, які змушують мене так любити тебе.
|
| Це не спогади чи все, що ми пережили,
|
| Не далекі мрії змушують мене повертатися до вас
|
| Не обіцянки зігрівають мене вночі
|
| Це просто кожен день, це просто цілий і здоровий,
|
| Це просто наш дім милий дім.
|
| А коли ми вже старі й сиві, а діти пішли
|
| Ми разом, я можу звернутись до вас і сказати
|
| Є дещо, що я забула сказати вам, і тепер, гадаю, ви вже дізнаєтесь
|
| Дитина, це дрібниці, які змушують мене так любити тебе.
|
| Вау, дитино, це дрібниці, які змушують мене так любити тебе.
|
| Дитина, це дрібниці, які змушують мене так любити тебе, оу-у-у
|
| Дитина, це дрібниці, які змушують мене так любити тебе, оу, воу, воу
|
| Дитина, це дрібниці, які змушують мене так любити тебе
|
| Дитина, це дрібниці, які змушують мене так полюбити тебе, оу-у-у, хто.
|
| Гуляю парком, цілуються у темряві
|
| Маленькі речі, через які дитина, змушують мене почувати себе добре зараз.
|
| Дитина, це дрібниці, які змушують мене любити тебе
|
| Дитина, це дрібниці, які змушують мене любити тебе
|
| Дитинко, це дрібниці, через які я люблю тебе. |