| Це не завжди те, що ми планували
|
| Іноді наші розбиті мрії – це далекі краї
|
| Ніколи не знаючи, де ми стоїмо
|
| Ми тримаємось за щось
|
| Обпалюють наші руки
|
| Хіба ми не бігали до того, як пішли
|
| Нічого не створено, щоб зламати наше падіння
|
| Тож хіба ви не розумієте, що час — океан
|
| І кожне життя — піщинка
|
| Ранкове небо промайнув світанок
|
| Занадто пізно для сліз, які ти заплакала
|
| Це не завжди у ваших руках
|
| Бо тільки час може зрозуміти все
|
| У країні чудес
|
| Воно горить, як вогонь, сяє, як золото
|
| Варто слухати своє серце і свою душу
|
| Бо ми сильніші, ніж ми знаємо
|
| Тож якщо ви знайдете справжнє кохання, ніколи не відпускайте
|
| Ми не маємо права примушувати
|
| Еволюційний курс
|
| Тож хіба ви не розумієте, що любов — це зілля
|
| Але є ті, хто куштує це все
|
| Ранкове небо промайнув світанок
|
| Занадто пізно для сліз, які ти заплакала
|
| Це не завжди у ваших руках
|
| Бо тільки час може зрозуміти все
|
| У країні чудес
|
| Колись це все вщухне
|
| Ви прокинетеся, тоді ви зрозумієте
|
| Це не завжди у ваших руках
|
| Бо тільки час може зрозуміти все
|
| У країні чудес
|
| Хіба ти не розумієш, що я буду твоїм плечем
|
| І я відповім, коли ви подзвоните
|
| Ранкове небо промайнув світанок… |