| Ой, скажи, ти бачиш, на ранньому світанку
|
| Що так гордо ми вітали в останньому відблиску сутінків?
|
| Чиї широкі смуги та яскраві зірки, через небезпечну боротьбу
|
| Про вали, які ми дивилися, так галантно транслювали?
|
| І червоні відблиски ракет, бомби, що розриваються в повітря
|
| Дав доказ через ніч, що наш прапор все ще там
|
| О скажи, чи ще майорить цей усіяний зірками прапор?
|
| Над землею вільних і домом хоробрих?
|
| На березі, тьмяно видно крізь тумани безодні
|
| Там, де гордовита армія ворога спочиває в жахливій тиші
|
| Що таке вітерець над високою кручею
|
| Як уривчасто віє, наполовину приховує, наполовину розкриває?
|
| Тепер він ловить відблиск першого ранкового променя
|
| У повній славі відображено, тепер сяє на потоці:
|
| «Це прапор, усіяний зірками: О, нехай він вивіється
|
| Над землею вільних і домом хоробрих!
|
| І де той гурт, який так хвалькувато лаявся
|
| Це спустошення війни та плутанина битви
|
| Дім і країна більше не повинні залишати нас?
|
| Їхня кров змила бруд їхніх мерзенних кроків
|
| Ніякий притулок не міг врятувати наймита та раба
|
| Від жаху втечі чи мороку могили:
|
| І тріумфально майорить усіяний зірками прапор
|
| Над землею вільних і домом хоробрих
|
| О нехай буде завжди, коли стоятимуть вільні люди
|
| Між їхнім улюбленим домом і спустошенням війни;
|
| Благословенна перемогою та миром, нехай врятована небом земля
|
| Слава Силі, яка створила та зберегла нас нацією!
|
| Тоді перемогти ми повинні, коли наша справа справедлива
|
| І це буде наш девіз: «В Бозі — наша довіра!»
|
| І прапор, усіяний зірками, торжествує
|
| Над землею вільних і домом хоробрих! |