| Ви повинні бути зроблені з соломи
|
| Те, як ти згинаєшся
|
| Бо ти боїшся вітряних днів
|
| Або будь-який вітер
|
| Він ніколи не закінчується
|
| І ми забагато бігаємо
|
| І ми стискаємо занадто багато рук
|
| Тепер усі наші великі пальці зламані
|
| І наші пальці на ногах занадто болять, щоб танцювати
|
| Але коли наш розум гострий
|
| І наші зуби чисті
|
| І ми зосереджуємось на минулому
|
| Ми не говоримо, що маємо на увазі
|
| Тоді ми здобуваємо перспективу
|
| Тоді ми усвідомлюємо, де помилилися
|
| І ой ой ой ой
|
| Не будь таким холодним, ні
|
| Коли я цілую тебе
|
| Ні о о о
|
| Не будьте настільки сміливими, щоб сумувати за мною
|
| Дивно, що слова, здається, лише погіршують ситуацію
|
| Тож давайте говорити без наших мов
|
| І ми будемо співати без куплета
|
| Поки очі не почервоніли
|
| Поки живіт не заболить
|
| Ми стікаємо кров’ю від тиші
|
| І сіль, яка забруднила наші сорочки
|
| І в нашому болю є задоволення
|
| І наш смуток веде до виграшу
|
| Знову, знову
|
| І ой ой ой ой
|
| Не будь таким холодним, ні
|
| Коли я цілую тебе
|
| Ні о о о
|
| Не будьте настільки сміливими, щоб пропустити, ні
|
| Як ні…
|
| Скажи, що ти хочеш
|
| Я не впаду
|
| Поки час блукає
|
| Я поруч, навколо
|
| Ми маємо бути зроблені зі скла
|
| Як ми ламаємось
|
| Тому що ми розсипаємось на шматочки
|
| Ми забагато ставимо на карту
|
| Але коли ваш розум закритий
|
| А у нас голова болить
|
| І ми поховали весь сміх
|
| І ти виходиш за двері
|
| Згадайте час, коли час був місцем
|
| Де думка була мрією
|
| І мрія була часом, що обнадійливий
|
| Ой ой ой ой
|
| Не будь таким холодним, ні
|
| Коли я цілую тебе
|
| Ні о о о
|
| Не будьте настільки сміливими, щоб сумувати за мною
|
| Ой ой ой ой
|
| Не будь таким холодним, ні
|
| Коли я цілую тебе
|
| Ні о о о
|
| Не будьте настільки сміливими, щоб пропустити, ні
|
| Як сужити за мною |