| Крила ангелів, затінювали небо
|
| І забарвлював захід чорними зірками
|
| Смуток зустрічався з божевіллям, а кинджали знищені
|
| Попіл краси, занедбаний і осквернений
|
| Виття чистоти смерті
|
| Злісна спокусниця божественна
|
| «...Вікно я шукав тебе, моя нічна наречена
|
| Протягом століть я чекав, але тепер ти мій
|
| Я знаю, що ніщо не вічне, і цей світанок розлучить нас
|
| Я не пролив ні сліз, ні смутку, я зберіг твоє опівночне серце...»
|
| Пристрасть і блідість, клятви минулого
|
| Насолоди, що викликають біль і страх
|
| Покрита темрявою, нечестивий трон
|
| Виникла жриця безчасової хтивості
|
| Відпочивав, але не спить
|
| Обдурений своїми безстрашними мріями
|
| Я поховав тебе
|
| Моя господарка ноктюрн
|
| Я пив твоє гірке вино
|
| І смак твій дивний
|
| Ти приніс мені божевілля
|
| У цьому я впевнений
|
| Але піски часу наближалися
|
| Прощай, моя наречена, прощай…
|
| «...Вікно я шукав тебе, моя нічна наречена
|
| Протягом століть я чекав, але тепер ти мій
|
| Я знаю, що ніщо не вічне, і цей світанок розлучить нас
|
| Я не пролив ні сліз, ні смутку, я зберіг твоє опівночне серце...»
|
| Бліді, як місячне світло, лілії на твоєму могилі
|
| Ніколи не згасає, як і ти...
|
| Ти зі мною, у нас одна мрія
|
| Твій почорнілий скарб тепер належить мені...
|
| «...Вікно я шукав тебе, моя нічна наречена
|
| Протягом століть я чекав, але тепер ти мій
|
| (Хоча) я знаю, що ніщо не вічне, і цей світанок розлучить нас
|
| Я не пролив ні сліз, ні смутку, я зберіг твоє опівночне серце...» |