| Hep ayný hikaye gönlüm düþünce aþka | Завжди та сама казка — як серце спалахне вогнем кохання, |
| Her ayrýlýk ayný yalnýz kiþiler baþka | Кожна розлука — мов дзеркало пустки, лише тіні її різні. |
| Hep ayný yalnýzlýk ayný tanýdýk telaþ | Однотипна самотність — і тривога, мов вітер, що знову знайомий, |
| Hep ayný herþey ayný sanki birbirine eþ | Усе повторюється: речі й обличчя, мов відбитки під дощем на склі. |
| Geçer geçer daha öncekiler gibi | Мине, мине — розтане, як попередній світанок над містом. |
| Bu da geçer neler neler geçmedi ki | І це мине — скільки бур минуло, скільки зірок згасло вночі. |
| Yine düþer deli divane gönlüm | Знову впаде моє шалене й нестримне серце, |
| Aþka… Aþka… Aþka vurgunum ben | Кохання… Кохання… Кохання — я полонений твого вогню. |
| Geçer geçer daha öncekiler gibi | Мине, мине — зітреться, як слід на піску дощем. |
| Bu da geçer neler neler geçmedi ki | І це мине — стільки всього вже змито часом. |
| Yine düþer deli divane gönlüm | Знову впаде моє шалене й нестримне серце, |
| Aþka… Aþka… Aþka… | В обійми кохання… кохання… кохання… |
| Hep ayný heyecan ayný çocuksu hayal | Завжди те саме тремтіння — мов дитинство крізь сон, |
| Ben böyle biraz deli sen de bir an öyle kal nasýl olsa | Я — трохи божевільний, ти ж залишся такою ще мить, хай буде — |
| Geçer geçer daha öncekiler gibi | Мине, мине — розвіється, як попередній світанок над містом. |
| Bu da geçer neler neler geçmedi ki | І це мине — скільки бур минуло, скільки зірок згасло вночі. |
| Yine düþer deli divane gönlüm | Знову впаде моє шалене й нестримне серце, |
| Aþka… Aþka… Aþka vurgunum ben | Кохання… Кохання… Я полонений твого вогню. |
| Geçer geçer daha öncekiler gibi | Мине, мине — зітреться, як слід на піску дощем. |
| Bu da geçer neler neler geçmedi ki | І це мине — стільки всього вже змито часом. |
| Yine düþer deli divane gönlüm | Знову впаде моє шалене й нестримне серце, |
| Aþka… Aþka… Aþka… | В обійми кохання… кохання… кохання… |
| Aþka… Aþka… Aþka… | Кохання… кохання… кохання… |
| Aþka… | Кохання… |