| Клянуся, це буде востаннє
|
| Щоб я відкриваю серце або висловлюю думаю
|
| Я засвоїв урок
|
| Я ніколи більше не буду знижувати свою обережність навколо вас
|
| Я був сповнений позитиву
|
| Але такі, як ти, вирвали це з мене
|
| Тепер щоразу, коли я бачу твоє обличчя
|
| Це руйнує мою віру в людський рід
|
| Але не! |
| Я не хочу бути поганим хлопцем
|
| Але я так довго можу лише прикусити язика
|
| Перш ніж я захлинувся кров’ю
|
| А тепер моє плече трохи похолодало
|
| З кожним роком я старію й старію
|
| Моє серце стає трохи холоднішим до тебе
|
| Тож подумайте й спробуйте пригадати
|
| Всесвіт без вас як центру
|
| Чи могли б ви навіть зрозуміти цю думку
|
| Або емпатична сторона вас занадто зайшла?
|
| Ваш зруйнований моральний компас приведе вас лише на південь
|
| Бо здається, що викочується щось отруйне
|
| Кожен раз, коли ти відкриваєш рот
|
| Але не! |
| Я не хочу бути поганим хлопцем
|
| Але я так довго можу лише прикусити язика
|
| Перш ніж я захлинувся кров’ю
|
| А тепер моє плече трохи похолодало
|
| З кожним роком я старію й старію
|
| Моє серце стає трохи холоднішим до тебе
|
| Тож коли ви зовсім самі, і вам нікуди діти
|
| Сподіваюся, ви знаєте, що у вас завжди буде дім у пеклі
|
| Разом з усіма іншими
|
| Ти б наступив мені на шию, щоб просто послужити
|
| Тож іди до біса
|
| На хуй ти і всі інші
|
| Це жорстко, але я закінчив ходити по яєчній шкаралупі
|
| Просто знайте, що я ніколи не хотів бути поганим хлопцем
|
| Але я більше не можу прикусити язика
|
| А тепер моє плече трохи похолодало
|
| З кожним роком я старію й старію
|
| Моє серце стає трохи холоднішим до тебе |