Переклад тексту пісні Ficus Benjamini - Reinhard Mey

Ficus Benjamini (оригінал)

Der Ficus Benjamini an der schweren Eisentür
Steht nicht aus freien Stücken dort, er kann ja nichts dafür
Daß du hier in dem abgeranzten Keller warten mußt
Freundlich erträgt er deinen Mißmut, teilt er deinen Frust
Mit einem bleichen, gramgebeugten Radiologen
Ist er in grauer Vorzeit mal hier eingezogen
Es ist als stünde er schon immer dort, seit eh und je
Der Ficus Benjamini an der Tür zum MRT
Er ist die einz’ge Pflanze, die es in der Unterwelt
Auf Dauer mit dem Kummer und all den Seufzern aushält
Das ist kein Platz für zarte Gartenrosen
Rosen vertragen keine harten Diagnosen!
Das kann nur ein Gewächs, das alle Schattenseiten kennt
Das tapfer ist und leidgeprüft und strahlungsresistent!
Er kennt in dem tageslichtlosen Raum das Inventar
Den Schirmständer, die Zeitschriften, den Tisch, das Formular
Er kennt ihn, den Geruch der Angst, der an den Wänden klebt
Er kennt das Schwert des Damokles, das über allem schwebt
Er kennt die Qual der Ungewißheit und kennt die Befunde
Vielleicht kennt er auch schon den Tag, vielleicht sogar die Stunde
Er selber überlebt in ausgetrocknetem Substrat
Savanne, auf die es seit Jahren nicht geregnet hat
Nur ein paar Zigarettenkippen, hastig ausgedrückt
Von traurigen Gelbfingern, sind das einz’ge, was ihn schmückt
Eine nervös verbogne Büroklammer
In seinem Untersatz legt Zeugnis ab von all dem Jammer
Der ihn streift wie der Luftzug, wenn die Tür aufgeht, dann fällt
Ein Blatt auf die speckige ADAC-Motorwelt
Du fragst dich, warum man dich diesmal so lang warten läßt
Zählst die verbliebnen Blätter in dem räudigen Geäst
Und irgendwie erinnert dich die magere Gestalt
Des Ficus Benjamini ganz entfernt an einen Wald
Es riecht wen’ger nach Kiefer als nach Desinfektionsmittel
Und dann tragen die Förster hier ausnahmslos weiße Kittel
Und doch erinnert dich der kleine, mut’ge Baum daran
Daß auch auf ausgedörrtem Boden Hoffnung wachsen kann
Und mit seinem gerupften, demütigen Blätterkleid
Vermag er dich zu trösten in dieser Trostlosigkeit:
Du kommst hier wieder raus, wirst über dir den Himmel sehen
Über raschelndes Laub auf einem Waldweg gehen
Du wirst die Freiheit spürn, die Tür geht wieder auf vor dir —
Der Ficus Benjamini aber bleibt für immer hier

(переклад)

Фікус Бенджаміні на важких залізних дверях
Не стоїть там з власної волі, це не його вина
Що вам доведеться чекати тут, у обшарпаному підвалі
Він доброзичливо переносить ваше невдоволення, розділяє ваше розчарування
З блідим, враженим горем рентгенологом
Він переїхав сюди в далекому минулому
Він ніби завжди був поруч, завжди
Фікус Бенджаміні біля дверей метро
Він єдина рослина, яка існує в підземному світі
Назавжди терпіти з болем і зітханнями
Тут не місце для ніжних садових троянд
Троянди не сприймають важких діагнозів!
Це може зробити тільки рослина, яка знає всі недоліки
Це сміливий і довготерпеливий і стійкий до радіації!
Він впізнає інвентар у темній кімнаті
Підставка для парасольок, журнали, стіл, форма
Він знає це, запах страху, що прилипає до стін
Він знає дамоклів меч, що витає над усім
Він усвідомлює муки невизначеності і знає висновки
Може, він уже знає день, а може, навіть годину
Виживає в висохлому субстраті
Саванна, де дощ не йшов роками
Всього кілька недопалків, похапцем видавлених
З сумних жовтих пальців - це єдине, що його прикрашає
Нервово зігнута скріпка
У Своєму мінусі свідчить про всі нещастя
Це торкається його, як протяг, коли двері відкриваються, то падає
Листок у жирному світі двигунів ADAC
Ви дивуєтеся, чому цього разу вони змушують вас чекати так довго
Порахуйте залишки листя на почервонілих гілках
І якось худа постать нагадує
Фікус Бенджаміні далеко від лісу
Пахне сосною менше, ніж дезінфікуючим засобом
А то лісники тут без винятку носять білі халати
І все ж маленьке мужнє дерево нагадує вам про це
Що навіть на пересохлій землі може вирости надія
І з його зірваною, скромною сукнею з листя
Чи може він утішити вас у цій спустошеності:
Вийдеш звідси, побачиш небо над собою
Прогулянка по шелестящему листю лісовою стежкою
Відчуєш свободу, перед тобою знову відкриються двері -
Але фікус Бенджаміні залишається тут назавжди