| Я рідко бачу твоє ніжне обличчя, твої милі манери
|
| Місця й звуки, які я жив, коли ви там були
|
| І ти говорив мені в очі і заповнив порожнечу в моєму мозку
|
| Я був тендітним і на деякий час почувався як у притулку
|
| І ти знаєш, коли я плачу й копаю в собі
|
| Тоді я шукаю моменти, коли я колись жив,
|
| Знаходячи кожне слово, проковтне для гордості,
|
| бо тільки там я знаходжу тебе
|
| І я не запам’ятаю, щоб вернути вас,
|
| Я пам’ятаю історії та синяк на руці,
|
| Щоб розповісти вам більше про мене
|
| За той час, що ти був поруч зі мною.
|
| Я зрозумів, що продовжував і бився головою
|
| Ця прохолода — зброя, яку ти не можеш заперечити,
|
| тому що, втрачаючи час, щоб отримати власну цілісність,
|
| Це руйнує вашу людяність
|
| Робить це повільно, робить це зсередини.
|
| І ти знаєш, коли я плачу й копаю в собі
|
| Тоді я шукаю моменти, коли я колись жив,
|
| Знаходячи кожне слово, проковтне для гордості,
|
| бо тільки там я знаходжу тебе
|
| І я не запам’ятаю, щоб вернути вас,
|
| Я пам’ятаю історії та синяк на руці,
|
| Щоб розповісти вам більше про мене
|
| За той час, що ти був поруч зі мною.
|
| Моїми ночами, вічно густими, я здогадуюсь, що ти тут,
|
| Здається, я можу зловити тебе зараз, щоб не відпустити тебе,
|
| Спіймати тебе зараз, щоб не відпустити тебе, бо тепер я знаю
|
| Тепер я чую вас, тепер я знаю, зараз…
|
| І з вершини мого запасу без розуму,
|
| Одного разу я прийшов туди якраз вчасно попрощатися
|
| Тоді я досяг найвищих вершин світу, я зробив усе сам,
|
| Я вперше намагався подякувати тобі,
|
| Але, можливо, я недостатньо кричав.
|
| І ти знаєш, коли я плачу й копаю в собі
|
| Тоді я шукаю моменти, коли я колись жив,
|
| Знаходячи кожне слово, проковтне для гордості,
|
| бо тільки там я знаходжу тебе
|
| І я не запам’ятаю, щоб вернути вас,
|
| Я пам’ятаю історії та синяк на руці,
|
| Щоб розповісти вам більше про мене
|
| За час, який ти був поруч зі мною. |