Переклад тексту пісні Париж - PIZZA

Париж (оригінал)

Может эта весна льётся каплями с крыш, заливая пустой Париж.
Так небрежно, возвышенно, фразами книжными мы рисовали наш мир.
Дороги ждут нас с тобою - нелёгкие, далёкие;
На перекрестке мы.
Не надо слёз - это рутина.
Не по пути нам...
Мы - тени на холодном перроне,
И время нас уже не догонит.
Может быть я вернусь когда-нибудь...
Этим городом захлебнусь, не продохнуть.
Он помнит нас, он помнит нас -
И мы всё помним, как сейчас.
Может быть я вернусь когда-нибудь...
Этим городом захлебнусь, не продохнуть.
Он помнит нас, он помнит нас...
За открытым окном аккордеон и вино, небо, брильянты и мир Шанель.
И где-то голос Эдит, проникновенно дрожит и согревает холодный апрель.
Я помню;
а теперь, дороги ждут нас с тобою - нелёгкие, далёкие.
На перекрестке мы.
Не надо слёз - это рутина.
Не по пути нам...
Мы - тени на холодном перроне,
И время нас уже не догонит.
Может быть я вернусь когда-нибудь...
Этим городом захлебнусь, не продохнуть.
Он помнит нас, он помнит нас -
И мы всё помним, как сейчас.
Может быть я вернусь когда-нибудь...
Этим городом захлебнусь, не продохнуть.
Он помнит нас, он помнит нас, -
И мы всё помним, помним мы!
Мы - тени на холодном перроне,
И время нас уже не догонит.
Может быть я вернусь когда-нибудь...
Этим городом захлебнусь, не продохнуть.
Он помнит нас, он помнит нас -
И мы всё помним, помним мы!
Может быть я вернусь когда-нибудь...
Этим городом захлебнусь, не продохнуть.
Он помнит нас, он помнит нас, -
И мы всё помним, помним мы!
Может быть я вернусь когда-нибудь...
Этим городом захлебнусь, не продохнуть.
Он помнит нас, он помнит нас, -
И мы всё помним, помним мы!
Может быть я вернусь когда-нибудь...
Этим городом захлебнусь, не продохнуть.
Он помнит нас, он помнит нас...

(переклад)

Може, ця весна ллється краплями з дахів, заливаючи порожній Париж.
Так недбало, піднесено, книжковими фразами ми малювали наш світ.
Дороги чекають на нас з тобою - нелегкі, далекі;
На перехресті ми.
Не треба сліз – це рутина.
Не по дорозі нам...
Ми - тіні на холодному пероні,
І час нас уже не наздожене.
Може, я повернусь колись...
Цим містом захлинусь, не продихнути.
Він пам'ятає нас, він пам'ятає нас
І ми пам'ятаємо, як зараз.
Може, я повернусь колись...
Цим містом захлинусь, не продихнути.
Він пам'ятає нас, він пам'ятає...
За відкритим вікном акордеон та вино, небо, діаманти та світ Шанель.
І десь голос Едіт, проникливо тремтить і зігріває холодний квітень.
Я пам'ятаю;
а тепер дороги чекають нас з тобою - нелегкі, далекі.
На перехресті ми.
Не треба сліз – це рутина.
Не по дорозі нам...
Ми - тіні на холодному пероні,
І час нас уже не наздожене.
Може, я повернусь колись...
Цим містом захлинусь, не продихнути.
Він пам'ятає нас, він пам'ятає нас
І ми пам'ятаємо, як зараз.
Може, я повернусь колись...
Цим містом захлинусь, не продихнути.
Він пам'ятає нас, він пам'ятає нас,
І ми все пам'ятаємо, пам'ятаємо ми!
Ми - тіні на холодному пероні,
І час нас уже не наздожене.
Може, я повернусь колись...
Цим містом захлинусь, не продихнути.
Він пам'ятає нас, він пам'ятає нас
І ми все пам'ятаємо, пам'ятаємо ми!
Може, я повернусь колись...
Цим містом захлинусь, не продихнути.
Він пам'ятає нас, він пам'ятає нас,
І ми все пам'ятаємо, пам'ятаємо ми!
Може, я повернусь колись...
Цим містом захлинусь, не продихнути.
Він пам'ятає нас, він пам'ятає нас,
І ми все пам'ятаємо, пам'ятаємо ми!
Може, я повернусь колись...
Цим містом захлинусь, не продихнути.
Він пам'ятає нас, він пам'ятає...