| Я проходжу полями, які переслідують мої мрі, цього разу я боюся, що це зламало мене
|
| Я скуштував тебе такий короткий, але солодкий, що настає ранок, він мене душить
|
| Це те, як ти завжди залишав мене
|
| У морі намальованого шепіту я потонув
|
| Я такий втомлений, я такий втомлений
|
| Недостатньо молитися про Милосердя, я намагався
|
| Я такий втомлений, я такий втомлений
|
| Недостатньо молитись про Милосердя, я намагався…
|
| Я борюся крізь ці грозові хмари, щоб знайти шлях до золотих полів
|
| Чомусь я завжди бачу твоє обличчя
|
| Не завжди речі бувають такими, якими здаються, удавані просто кидаються на вас
|
| Ноги
|
| Давай, коханий, я дійшов до дерева, тепер дай мені подивитися
|
| Це те, як ти завжди залишав мене
|
| У морі намальованого шепіту я потонув
|
| Я такий втомлений, я такий втомлений
|
| Недостатньо молитися про Милосердя, я намагався
|
| Я такий втомлений, я такий втомлений
|
| Недостатньо молитись про Милосердя, я намагався…
|
| А кажуть, що до неба можна дістатися на колінах і без гордості
|
| Я кричу, але мої потреби прикували мене до землі…
|
| Сяй для мене, ходи зі мною зараз… |