Переклад тексту пісні русский пассажир - Ночные Снайперы

русский пассажир (оригінал)

посв.
Siouxie and the Banshees
жить осталось чуть-чуть и уже на ладонях
заметны следы прозрачного льда, но на улицах
города в сумерках плавятся те же огни
под мостами танцует слезами умытая та же вода
что растаяла не доверяя теплу на ладонях,
а внезапное лето зацепилось за башенный шпиль
и трепещет звеня рукавами от страха и ветра
и шершавая ткань его платья летит над вечерней толпой
и не важно зачем так стремительно-сладко ко мне
приближается небо и не важно куда так стремительно
быстро и горько уходит ушла любовь
пахнет русским фольклором и хотя мой отец никогда
не любил хлеба с солью свыше данную роль мы делили
всегда пополам были сыты для нас приготовленной болью
он постиг её суть
руки раскинув по швам на полвека быстрее чем я ни о чём не моля,
а по реке идут льды, а по мосту иду я мы простимся с тобой у холодной воды
обогнав себя смерть стоит у руля и в глазах её блеск последней звезды торопись скорей
там заждались меня
и не важно теперь чей черёд
очерёдность не в счёт
жить осталось чуть-чуть и уже на ладонях
заметны следы прозрачного льда, но на улицах
города в сумерках плавятся те же огни
под мостами танцует слезами умытая та же вода

русский пассажир (переклад)

посв.
Siouxie and the Banshees
жити залишилося трохи і вже на долонях
помітні сліди прозорого льоду, але на вулицях
міста в сутінках плавляться ті ж вогні
під мостами танцює сльозами вмита та ж вода
що розтанула не довіряючи теплу на долонях,
а раптове літо зачепилося за баштовий шпиль
і тремтить брязкаючи рукавами від страху і вітру
і шорстка тканина його сукні летить над вечірнім натовпом
і не важливо навіщо так стрімко-солодко до мені
наближається небо і не важливо куди так стрімко
швидко і гірко йде пішло кохання
пахне російським фольклором і хоча мій батько ніколи
не любив хліба з сіллю понад цю роль ми ділили
завжди навпіл були ситі для нас приготовленим болем
він осягнув її суть
руки розкинувши по швах на півстоліття швидше ніж я про що не молю,
а по ріці йдуть льоди, а по мосту йду я ми пробачимося з тобою у холодної води
обігнавши себе смерть стоїть біля керма і в очах її блиск останньої зірки квапливо швидше
там зачекалися мене
і не важливо тепер чия черга
черговість не рахунок
жити залишилося трохи і вже на долонях
помітні сліди прозорого льоду, але на вулицях
міста в сутінках плавляться ті ж вогні
під мостами танцює сльозами вмита та ж вода