Переклад тексту пісні дождь - Ночные Снайперы

дождь (оригінал)

Есть в дожде откровенье — потаенная нежность и старинная сладость примиренной
дремоты,
Просыпается с ним безыскусная песня и трепещет душа усыпленной природы.
Это землю лобзают поцелуем лазурным, первобытное снова оживает поверье.
Сочетаются Небо и Земля, как впервые и великая кротость разлита в предвечерье.
Роковое томленье по загубленной жизни, неотступную думу: «Все напрасно,
все поздно!»
Или призрак тревожный невозможности утра и страдание плоти, где таится угроза.
В этом сером звучанье пробуждается нежность, небо нашего сердца просияет
глубоко,
Но надежды невольно обращаются в скорби, созерцая погибель этих капель на
стеклах.
Тишине ты лепечешь первобытную песню и листве повторяешь золотое преданье,
А пустынное сердце постигает их горько в безысходной и черной пентаграмме
страданья.
В сердце те же печали, что в дожде просветленном, примиренная скорбь о
несбыточном часе.
Для меня в небесах возникает созвездье, но мешает мне сердце созерцать это
счастье.

дождь (переклад)

Є в дощі одкровення — таємна ніжність і стара насолода примиреної
дрімоти,
Прокидається з ним нехитра пісня і тремтить душа приспаної природи.
Це землю цілують поцілунком блакитним, первісне знову оживає повір'я.
Поєднуються Небо і Земля, як вперше і велика лагідність розлита у передвечір'я.
Фатальна томля за погубленою життя, невідступну думу: «Все марно,
все пізно!
Або привид тривожний неможливості ранку і страждання плоті, де таїться загроза.
Цього сірого звучання пробуджується ніжність, небо нашого серця просяє
глибоко,
Але надії мимоволі звертаються в скорботи, споглядаючи загибель цих крапель на
стеклах.
Тиші ти лепіш первісну пісню і листя повторюєш золоте переказ,
А пустельне серце осягає їх гірко в безвихідній і чорній пентаграмі
страждання.
У серці ті печалі, що в дощі просвітленому, примирена скорбота про
нездійсненному годині.
Для мене в небесах виникає сузір'я, але заважає мені серце споглядати це
щастя.