| Як давно я тут не був – впаду на траву
|
| Гляну в ясне небо та зрозумію, що живу
|
| Небо в дзвін гряне, і поллє зливою
|
| Я біжу у своє дитинство, літній дощик за мною.
|
| Ми живемо на батьківській землі!
|
| Онуки Сварога – славні діти!
|
| І летить на крилатому коні
|
| Русь у далекі тисячоліття!
|
| І летить на крилатому коні
|
| Русь у далекі тисячоліття!
|
| Це поле орали селянина сини
|
| Землю потім заважали від війни до війни
|
| Війн було чимало – випадало синам
|
| Землю кров'ю заважали, щоби вільно жити нам!
|
| Ми живемо на батьківській землі
|
| Онуки Сварога – славні діти!
|
| І летить на крилатому коні
|
| Русь у далекі тисячоліття!
|
| Ми живемо на батьківській землі
|
| Наші діти – слов'янські діти!
|
| І летить на крилатому коні
|
| Русь у далекі тисячоліття!
|
| І летить на крилатому коні
|
| Русь у далекі тисячоліття!
|
| РУСЬ!
|
| РУСЬ!
|
| Як давно я тут не був – впаду на траву
|
| Гляну в ясне небо і зрозумію, що я живу!
|
| Небо в дзвін лунає!
|
| Вставайте, люди росіяни!
|
| Ми живемо на батьківській землі
|
| Онуки Сварога – славні діти!
|
| І летить на крилатому коні
|
| Русь у далекі тисячоліття!
|
| Ми живемо на батьківській землі
|
| Наші діти – слов'янські діти!
|
| І летить на крилатому коні
|
| Русь у далекі тисячоліття!
|
| І летить на крилатому коні
|
| Русь у далекі тисячоліття!
|
| РУСЬ! |