| Мої внутрішні демони змушують мене бути тут
|
| Ваші щоки рум’яні, як пелюстки троянд
|
| Ти захоплений гнівом, але я захоплений тобою
|
| Наші очі сплітаються крізь серпанок
|
| П’яний твоїм налитим кров’ю поглядом
|
| У всіх своїх снах я ніколи не думав, що побачу
|
| Обличчя, яке може запустити тисячу кораблів
|
| І музика була як вітер у вашому волоссі
|
| Місячне світло пестило твій силует
|
| У повітрі поцілунок океанського туману
|
| Чому Бог повинен мене так карати
|
| Поклади мою руку, наступний хід — твій
|
| Коли ти роздягаєш мене своїми замерзлими очима
|
| У всіх своїх снах я ніколи не думав, що побачу
|
| Нескінченна любов поділитися своєю блакитною лагуною
|
| І музика була як вітер у вашому волоссі
|
| Місячне світло пестило твій силует
|
| У повітрі поцілунок океанського туману
|
| Чому Бог повинен мене так карати
|
| Щастя важко збути Але я отримав свою справу
|
| Сатинові простирадла, цедра лимона
|
| Мінорні клавіші, мажорні таблетки
|
| Ми піднялися на гору, побачили вершину
|
| І посадив зернятко яблуні
|
| І хіба ви не бачите, що ми могли б мати все
|
| І музика була як вітер у вашому волоссі
|
| Місячне світло пестило твій силует
|
| У повітрі поцілунок океанського туману
|
| Чому Бог має мене так карати
|
| І музика була як вітер у вашому волоссі
|
| Місячне світло пестило твій силует
|
| У повітрі поцілунок океанського туману
|
| Чому Бог повинен мене так карати
|
| Чому Бог повинен мене так карати
|
| Сюди, сюди, сюди… |