| То зима, то весна стала срібно-зеленим,
|
| То у радощів присмак біди іди туди, я одна,
|
| Наче ми полонені самоти і щоночі, що ночі, що ночі
|
| Сни ти бачиш тривожні і злі і прокинувшись тихо шепочеш: «Наталі».
|
| Приспів:
|
| Ти самотній, я самотня, ми в розлуці, як в безодні,
|
| Наче кара Божа, на чаклунку схожа, чорноока самота.
|
| Хтось наврочив тобі, і мені хтось наврочив
|
| Розвели поміж нами мости і куди не підеш всюди чорнії очі самоти, самоти
|
| І щоденно, щоденно, щоденно в небесах на прозорому склі
|
| Ти ім'я моє пишеш натхненно «Наталі, Наталі…»
|
| Приспів:
|
| Ти самотній, я самотня, ми в розлуці, як в безодні,
|
| Наче кара Божа, на чаклунку схожа, чорноока самота.
|
| Ти самотній, я самотня, ми в розлуці, як в безодні,
|
| Наче кара Божа, на чаклунку схожа, чорноока самота.
|
| Ти самотній, я самотня, ми в розлуці, як в безодні,
|
| Наче кара Божа, на чаклунку схожа, чорноока самота.
|
| «Наталі, Наталі…» |