| Вночі, коли все місто спало,
 | 
| А місяць на склі візерунки малював
 | 
| Краплями дощу, краплями дощу
 | 
| Їй, їй було не до сну,
 | 
| І в тиші одна
 | 
| Сиділа біля вікна, сиділа біля вікна.
 | 
| Вона красиво прощалася з любов'ю,
 | 
| Вона гарно прощалася з мрією.
 | 
| Вона красиво прощалася з любов'ю,
 | 
| Вона гарно прощалася з мрією.
 | 
| Вночі, коли все місто спало,
 | 
| А місяць на склі візерунки малював
 | 
| Вона пішла, куди дивляться, куди дивляться.
 | 
| І під зливою
 | 
| Забула про все, лише думала про нього
 | 
| Лише думала про нього, думала про нього.
 | 
| А вранці дощ пройшов.
 | 
| Як тільки веселки шовк
 | 
| Небо одягнув, в той же день, у той момент, у той час.
 | 
| Вона пішла від нас…
 | 
| Вона красиво прощалася з любов'ю,
 | 
| Вона гарно прощалася з мрією.
 | 
| Вона красиво прощалася з любов'ю,
 | 
| Вона гарно прощалася з мрією.
 | 
| Він все життя її шукав
 | 
| Серед звірів та птахів
 | 
| І в метушні осіб
 | 
| Її он звал, її он звал, її он звал.
 | 
| Їй забути не вдалося,
 | 
| Про що шепотів їй дощ
 | 
| Той божевільний дощ, той божевільний дощ.
 | 
| Вона красиво прощалася з любов'ю,
 | 
| Вона гарно прощалася з мрією.
 | 
| Вона красиво прощалася з любов'ю,
 | 
| А він красиво пішов за мрією |