| Вночі, коли все місто спало,
|
| А місяць на склі візерунки малював
|
| Краплями дощу, краплями дощу
|
| Їй, їй було не до сну,
|
| І в тиші одна
|
| Сиділа біля вікна, сиділа біля вікна.
|
| Вона красиво прощалася з любов'ю,
|
| Вона гарно прощалася з мрією.
|
| Вона красиво прощалася з любов'ю,
|
| Вона гарно прощалася з мрією.
|
| Вночі, коли все місто спало,
|
| А місяць на склі візерунки малював
|
| Вона пішла, куди дивляться, куди дивляться.
|
| І під зливою
|
| Забула про все, лише думала про нього
|
| Лише думала про нього, думала про нього.
|
| А вранці дощ пройшов.
|
| Як тільки веселки шовк
|
| Небо одягнув, в той же день, у той момент, у той час.
|
| Вона пішла від нас…
|
| Вона красиво прощалася з любов'ю,
|
| Вона гарно прощалася з мрією.
|
| Вона красиво прощалася з любов'ю,
|
| Вона гарно прощалася з мрією.
|
| Він все життя її шукав
|
| Серед звірів та птахів
|
| І в метушні осіб
|
| Її он звал, її он звал, її он звал.
|
| Їй забути не вдалося,
|
| Про що шепотів їй дощ
|
| Той божевільний дощ, той божевільний дощ.
|
| Вона красиво прощалася з любов'ю,
|
| Вона гарно прощалася з мрією.
|
| Вона красиво прощалася з любов'ю,
|
| А він красиво пішов за мрією |