Переклад тексту пісні Хас-Булат удалой - Надежда Кадышева, Золотое кольцо

Хас-Булат удалой (оригінал)

«Хас-Булат удалой!
Бедна сакля твоя;
Золотою казной я осыплю тебя.
Саклю пышно твою разукрашу кругом,
Стены в ней обобью я персидским ковром.
Галуном твой бешмет разошью по краям
И тебе пистолет мой заветный отдам.
Дам старее тебя тебе шашку с клеймом,
Дам лихого коня с кабардинским тавром.
Дам винтовку мою, дам кинжал Базалай, —
Лишь за это свою ты жену мне отдай.
Ты уж стар, ты уж сед, ей с тобой не житье,
На заре юных лет ты погубишь ее.
Тяжело без любви ей тебе отвечать
И морщины твои не любя, целовать.
Видишь, вон Ямман-Су моет берег крутой,
Там вчера я в лесу был с твоею женой.
Под чинарой густой мы сидели вдвоем,
Месяц плыл золотой, все молчало кругом.
И играла река перекатной волной,
И скользила рука по груди молодой.
Мне она отдалась до последнего дня
И Аллахом клялась, что не любит тебя!
"
Крепко шашки сжимал Хас-Булат рукоять
И, схватясь за кинжал, стал ему отвечать:
«Князь!
Рассказ длинный твой ты напрасно мне рек,
Я с женой молодой вас вчера подстерег.
Береги, князь, казну и владей ею сам.
За неверность жену тебе даром отдам.
Ты невестой своей полюбуйся, поди —
Она в сакле моей спит с кинжалом в груди.
Я глаза ей закрыл, утопая в слезах,
Поцелуй мой застыл у нее на губах".
Голос смолк старика, дремлет берег крутой,
И играет река перекатной волной.
Тут рассерженный князь
Саблю выхватил вдруг;
Голова старика
Покатилась на луг.
Долго молча стоял
Князь у трупа столбом;
Сам себя укорял,
Но решил на своем.
Скоро пала роса,
Свежий ветер подул,
Смолкли птиц голоса,
Лишь реки несся гул.
С ревом бешеным вдруг,
Ударяясь в скалу,
Князь-убийца прыгнул,
И пошел он ко дну.

(переклад)

«Хас-Булат завзятий!
Бідна сакля твоя;
Золотою скарбницею я засиплю тебе.
Саклю пишно твою прикрасю кругом,
Стіни в ній оббивці я персидським килимом.
Галуном твій бешмет розішшю по краях
І тобі пістолет мій заповітний віддам.
Дам старіший за тебе тобі шашку з клеймом,
Дам лихого коня з кабардинським тавром.
Дам гвинтівку мою, дам кинджал Базалай, —
Лише за це свою ти дружину мені віддай.
Ти вже старий, ти вже сід, їй з тобою не життя,
На зорі юних років ти погубиш її.
Важко без любові їй відповідати
І зморшки твої не люблячи, цілувати.
Бачиш, он Ямман-Су миє крутий берег,
Там учора я в лісі був з твоєю дружиною.
Під чинарою густою ми сиділи вдвох,
Місяць плив золотим, все мовчало кругом.
І грала річка перекатною хвилею,
І ковзала рука по грудях молодої.
Мені вона віддалася до останнього дня
І Аллахом клялася, що не любить тебе!
"
Міцно шашки стискав Хас-Булат рукоять
І, схопившись за кинжал, почав йому відповідати:
«Князь!
Розповідь довга твоя ти, даремно мені рік,
Я з дружиною молодою вас учора підстеріг.
Бережи, князь, скарбницю і владою нею сам.
За невірність дружину тобі задарма віддам.
Ти нареченою своєю помилуйся, поди —
Вона в моєї склі спить з кинджалом у грудях.
Я очі їй закрив, потопаючи в сльозах,
Поцілунок мій застиг у неї на губах».
Голос змовк старого, дрімає берег крутий,
І грає річка перекатною хвилею.
Тут розсерджений князь
Шаблю вихопив раптом;
Голова старого
Покотилася на луг.
Довго мовчки стояв
Князь у трупа стовпом;
Сам себе докоряв,
Але вирішив на своєму.
Скоро впала роса,
Свіжий вітер подув,
Змовкли птахи голоси,
Лише річки мчав гомін.
З ревом шаленим раптом,
Вдаряючись у скелю,
Князь-вбивця стрибнув,
І пішов він до дна.