Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Колоколенка , виконавця - Монгол Шуудан. Мова пісні: Російська мова
Колоколенка(оригінал) |
| На горе, на горочке стоит колоколенка, |
| А с нее по полюшку лупит пулемет, |
| И лежит на полюшке сапогами к солнышку |
| С растакой -то матерью наш геройский взвод. |
| Мы землицу лапаем скуренными пальцами, |
| Пули, как воробушки, плещутся в пыли... |
| Дмитрия Горохова да сержанта Мохова |
| Эти вот воробушки взяли да нашли. |
| Тут старшой Крупенников говорит мне тоненько, |
| Чтоб я принял смертушку за честной народ, |
| Чтоб на колоколенке захлебнулся кровушкой |
| Растакой-разэтакий этот сукин кот. |
| Я к своей винтовочке крепко штык прилаживал, |
| За сапог засовывал старенький наган. |
| "Славу" третьей степени да медаль отважную |
| С левой клал сторонушки глубоко в карман. |
| Мне сухарик подали,мне чинарик бросили |
| Мне старшой Крупенников фляжку опростал. |
| Я ее испробовал, вспомнил маму родную |
| Да по полю ровному быстро побежал. |
| А на колоколенке сукин кот занервничал, |
| Стал меня выцеливать, чтоб наверняка. |
| Да, видать, сориночка- малая песчиночка- |
| В глаз попала лютому - дёрнулась рука. |
| Я -т винтовку выронил да упал за камушек, |
| Чтоб подумал вражина, будто зацепил. |
| Да он, видать, был стрелянный - сразу не поверил мне |
| И по камню-камушку длинно засадил. |
| Да, видно, не судьба была пули мне испробовать... |
| Сам старшой Крупенников встал, как на парад. |
| Сразу с колоколенки, весело чирикая, |
| В грудь слетели пташечки, бросили назад. |
| Горочки-пригорочки, башни-колоколенки... |
| Что кому назначено? |
| Чей теперь черед? |
| Рана не зажитая, память неубитая - |
| Солнышко, да полюшко, да геройский взвод.. |
| (переклад) |
| На горі, на гірочці стоїть дзвони, |
| А з неї по полюшку б'є кулемет, |
| І лежить на полюшці чоботями до сонечка |
| З розтакою-то матір'ю наш геройський взвод. |
| Ми землю лапаємо шкіряними пальцями, |
| Кулі, як горобці, хлюпаються в пилюці. |
| Дмитра Горохова та сержанта Мохова |
| Ці ось горобці взяли та знайшли. |
| Тут старший Крупенніков каже мені тоненько, |
| Щоб я прийняв смертечку за чесний народ, |
| Щоб на дзвоні захлинувся кров'ю |
| Розтакою-розтакий цей сукін кіт. |
| Я до своєї гвинтівочки міцно багнет приладжував, |
| За чобіт засовував старенький наган. |
| "Славу" третього ступеня та медаль відважну |
| З лівої клав сторони глибоко в кишеню. |
| Мені сухар подали, мені чинарик покинули |
| Мені старший Крупенніков фляжку опростав. |
| Я її випробував, згадав рідну маму |
| Та рівним полем швидко побіг. |
| А на дзвоні сукін кіт занервував, |
| Став мене вицілювати, щоб напевно. |
| Так, мабуть, смітинка- мала піщиночка- |
| В око потрапила лютому - сіпнулася рука. |
| Я-т гвинтівку випустив та впав за камінчик, |
| Щоб подумав ворога, ніби зачепив. |
| Та він, мабуть, був стріляний - одразу не повірив мені |
| І по каменю-камінчику довго засадив. |
| Так, мабуть, не доля була кулі мені випробувати... |
| Сам старший Крупенніков встав, як на парад. |
| Відразу з дзвона, весело цвірінькаючи, |
| У груди злетіли пташечки, кинули назад. |
| Гірочки-пагорочки, вежі-дзвоники. |
| Що комусь призначено? |
| Чия тепер черга? |
| Рана не зажита, пам'ять неубита. |
| Сонечко, і полюшко, і геройський взвод. |