| Я втомився чекати
|
| Але я не хочу йти
|
| З’явиться другий вірш, але не так легко
|
| Ці звички ламаються, вони ніколи не зникають
|
| Я впевнений, що проведу день, просто виправляючи речі
|
| Але я розбитий, і я не маю на увазі буквально
|
| Я завжди задихаюся, не чекайте на мене
|
| Якщо я — безлад, то я вважаю, що це просто стрес
|
| Тому що я завжди не спав і ніколи не здогадуюсь
|
| Я вважаю
|
| Тож я краще сидітиму у своєму передньому дворі
|
| І я краще буду близько, ніж далеко
|
| І я краще сидітиму на узбіччі
|
| І просто подивіться на зірки
|
| Я закриваю очі та вуха, коли всі говорять
|
| Мені здається, що ми живемо й чуємо лише про нашу лайну роботу
|
| І з кожним днем ми отримуємо більше задоволення від простого життя
|
| Я здогадуюсь, можливо, ми забудемо
|
| Раніше ми мріяли, а тепер здається, що це не так
|
| Думаю, я втечу й стрибну з мосту
|
| І я буду плавати, поки не стану вільним
|
| Усіх, хто продовжує говорити зі мною
|
| І я буду грати на цій гітарі, доки мої пальці не кровоточать
|
| І я буду співати, поки мене ніхто не послухає
|
| І навіть тоді, коли ви вдаєте, що щасливі
|
| Я буду танцювати на могилах всіх твоїх, хто міг бути
|
| Ми можемо зазнати невдачі
|
| Ми можемо потонути
|
| Ми можемо померти
|
| Але я думаю
|
| В тім-то й річ
|
| Ну і що
|
| Якщо ми спробуємо, це буде достатньо
|
| Ми боїмося
|
| Тож ми залишаємося
|
| Нам так комфортно в найсумнішому способі
|
| В чому справа
|
| Відсутнє
|
| Тож давайте покінчимо з цим дурдом і почнемо жити |