| В душу впаде смуток, немов у воді камінчиків з руки
|
| Лист осінній кине календар на погожі дні
|
| Вийду покурити, пройдусь, у небі зграї наді мною
|
| Я в душі за них молюся, щоб дісталися всі додому.
|
| Приспів:
|
| Не стріляйте в білих лебедів,
|
| Вільні вони додому летять.
|
| Через біль усіх зон та таборів
|
| Нехай вони летять собі, летять.
|
| Згадаю, що забув давно, від себе прогнав на багато років
|
| Це боляче і смішно, ніби не було і немає.
|
| Цієї ночі насниться мені дружина, сяде поруч і зітхне так важко,
|
| І синець крикне «Привіт, тату…», а прокинусь — немає нікого
|
| Приспів:
|
| Не стріляйте в білих лебедів,
|
| Вільні вони додому летять.
|
| Через біль усіх зон та таборів
|
| Нехай вони летять, летять, летять.
|
| У вікнах, які чекають люблячих людей,
|
| Вогники безсонні горять
|
| Не стріляйте в білих лебедів,
|
| Вільні вони додому летять.
|
| Соло.
|
| В душу впаде смуток, немов у воді камінчиків з руки.
|
| Два мисливці, як старі, причаїлися біля річки.
|
| Приспів:
|
| Не стріляйте в білих лебедів,
|
| Вільні вони додому летять.
|
| Через біль усіх зон та таборів
|
| Нехай вони летять собі летять.
|
| У вікнах людей, що чекають, люблять,
|
| Вогники безсонні горять
|
| Не стріляйте в білих лебедів,
|
| Вільні вони додому летять.
|
| Вільні вони додому летять. |