Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Летучий Голландец, виконавця - Машина времени. Пісня з альбому Неизданное. Том 1, у жанрі Русский рок
Дата випуску: 26.05.2004
Лейбл звукозапису: Sintez
Мова пісні: Російська мова
Летучий Голландец(оригінал) |
Каждый день, отправляясь в плаванье |
По морям, сквозь ветра и бури, |
Я мечтаю о тихой гавани, |
Где б мои корабли уснули, |
И о пристани в синих сумерках, |
Где огни угольками рдеют, |
Где не верят тому, что умер я, |
Где все время ждут и надеются. |
Как давно ты была оставлена, |
Моя тихая старая гавань, |
И с тех пор моя жизнь отравлена — |
Пересуды и грязный саван. |
Плыли прочь, онемев от ужаса, |
Лишь завидя мой парус белый, |
Никому не хватило мужества |
Подойти и узнать, в чем дело. |
А потом, где б они ни плавали, |
Мстя за страх, что тогда испытали, |
Объявили посланцем дьявола, |
Кораблем-мертвецом назвали. |
Дай им бог оправдаться дочиста, |
Оставаться в мирке постельном, |
Им не знать, каково одиночество |
Под огнями святого Эльма. |
Каждый день, отправляясь в плаванье |
В океан московских улиц, |
Я мечтаю о тихой гавани, |
Где б мои корабли уснули, |
И о домике в синих сумерках, |
Где окно от закатов рдеет, |
Где не верят тому, что умер я, |
Где все время ждут и надеются. |
(переклад) |
Щодня, вирушаючи у плавання |
По морях, крізь вітри і бурі, |
Я мрію про тиху гавані, |
Де б мої кораблі заснули, |
І про пристань у синіх сутінках, |
Де вогні вугіллями рудіють, |
Де не вірять тому, що помер я, |
Де весь час чекають і сподіваються. |
Як давно ти була залишена, |
Моя тиха стара гавань, |
І з тих пір моє життя отруєне — |
Пересуди та брудний саван. |
Плили геть, онімівши від жаху, |
Лише побачивши мій вітрило білий, |
Нікому не вистачило мужності |
Підійти і дізнатися, в чому справа. |
А потім, де б вони не¦плавали, |
Мстя за страх, що тоді випробували, |
Оголосили посланцем диявола, |
Кораблем-мерцем назвали. |
Дай їм бог виправдатися дощенту, |
Залишатися в мірці постільному, |
Їм не знати, яка самота |
Під вогнями святого Ельма. |
Щодня, вирушаючи у плавання |
В океан морських вулиць, |
Я мрію про тиху гавані, |
Де б мої кораблі заснули, |
І про будиночку в синіх сутінках, |
Де вікно від заходів ріде, |
Де не вірять тому, що помер я, |
Де весь час чекають і сподіваються. |