Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Осень 2018, виконавця - Красное Дерево. Пісня з альбому Год дикой собаки, у жанрі Русский рэп
Дата випуску: 21.03.2019
Лейбл звукозапису: WHY Z MUSIC
Мова пісні: Російська мова
Осень 2018(оригінал) |
Е! |
Красное Дерево здесь! |
Это осень 2-0-1-8 |
3-1 |
Да, и правда говорят, что я пропащий |
Что ж, бывает, зато настоящий |
С детства полюбил тёмные оттенки |
И давно синевой забиты коленки |
А мы жили мечтами, эти мысли в тетрадь |
Меняли бумагу на воздух и снова решать |
Многим улица заменила мать |
С воем сирен и криком «Стоять!» |
(Стоять! Стоять!) |
И без званий узнали, что не надо стесняться |
И только после 30-ти я забил свои пальцы |
Как ребёнок, продолжаю удивляться |
Чую шипение змей, слышу шипение раций |
Снова на бите теперь горе не беда |
И пускай меня колбасит об крутые берега |
Но со мной моя бригада и это то, что надо |
Она чище чем голда 24-го карата |
На деревьях желтела листва |
И я бежал по траве босяком |
Так не хватает в жизни тепла |
И мы просим его у икон |
На деревьях желтела листва |
И я бежал по траве босяком |
Так не хватает в жизни тепла |
И мы просим его у икон |
Я так хотел вернуться назад |
И многих нет, кто шёл по пути (да) |
Никто не прав, не виноват |
Прикрыв спины друг друга проще дальше идти |
Внутри души камнем пылилась тетрадь |
И я открою там, где закончил писать |
И в моей памяти столько людей и кадров |
Но только дым-предатель стирает их плавно (О, да) |
Мы прожигаем свою жизнь странно |
Под низкие биты атланта и туман из бланта |
И мой старый город живёт по законам Спарты |
И многих не надолго хватило после старта |
А в памяти братья и те, кто нам мешал |
Мы все уходим тихо, уходим неспеша |
В груди болит как в упор из калаша |
Я помнить буду до конца. |
Покойтесь с миром, кореша! |
На деревьях желтела листва |
И я бежал по траве босяком |
Так не хватает в жизни тепла |
И мы просим его у икон |
На деревьях желтела листва |
И я бежал по траве босяком |
Так не хватает в жизни тепла |
И мы просим его у икон |
(переклад) |
Е! |
Червоне Дерево тут! |
Це осінь 2-0-1-8 |
3-1 |
Так, і справді кажуть, що я зник. |
Що ж, буває, зате справжній |
З дитинства полюбив темні відтінки |
І давно синьової забиті коліна |
А ми жили мріями, ці думки у зошит |
Змінювали папір на повітря і знову вирішувати |
Багатьом вулиця замінила матір |
З виттям сирен та криком «Стояти!» |
(Стояти! Стояти!) |
І без звань дізналися, що не треба соромитись |
І лише після 30-ти я забив свої пальці |
Як дитина, продовжую дивуватися |
Чую шипіння змій, чую шипіння рацій |
Знову на биті тепер горе не біда |
І нехай мене ковбасить об круті береги |
Але зі мною моя бригада і це те, що треба |
Вона чистіша за голду 24-го карата |
На деревах жовтіло листя |
І я біг по траві босяком |
Так не вистачає у житті тепла |
І ми просимо його у ікон |
На деревах жовтіло листя |
І я біг по траві босяком |
Так не вистачає у житті тепла |
І ми просимо його у ікон |
Я так хотів повернутися назад |
І багатьох немає, хто йшов дорогою (так) |
Ніхто не правий, не винен |
Прикривши спини один одного простіше йти далі |
Всередині душі каменем припадав пилом зошит |
І я відкрию там, де перестав писати |
І в моїй пам'яті стільки людей та кадрів |
Але тільки дим-зрадник стирає їх плавно (О, так) |
Ми пропалюємо своє життя дивно |
Під низькі біти атланту та туман із бланта |
І моє старе місто живе за законами Спарти |
І багатьох не надовго вистачило після старту |
А в пам'яті брати і ті, хто нам заважав |
Ми всі йдемо тихо, йдемо поволі |
У грудях болить як упор з калаша |
Я пам'ятатиму до кінця. |
Спочивайте зі світом, кореша! |
На деревах жовтіло листя |
І я біг по траві босяком |
Так не вистачає у житті тепла |
І ми просимо його у ікон |
На деревах жовтіло листя |
І я біг по траві босяком |
Так не вистачає у житті тепла |
І ми просимо його у ікон |