Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Следы , виконавця - ГРОТ. Дата випуску: 10.02.2011
Мова пісні: Російська мова
Следы(оригінал) |
| Припев: |
| Видишь как падает ливень в город прямо под нами, далеко не все следы размывает |
| водой. |
| Побегут на улицу дети с нашими именами, как заглядываются в бездну над головой. |
| Видишь как падает ливень в город прямо под нами, далеко не все следы размывает |
| водой. |
| Побегут на улицу дети с нашими именами, как заглядываются в бездну над головой. |
| Подождем до завтра, приедем и извинимся точно, ты знала все будет по-другому |
| этой же ночью, |
| Утром я узнал и понял жизнь из одного дня, никакого завтра, бесконечное сегодня. |
| Будто потерянный в глубине изумруд блеснул, эти цветы твои цветут шестую весну, |
| Космос над твоим домом велик и почти не познан, нам чуть за двадцать и знаешь, |
| мы такие серьезные. |
| Забавны наши вольные хрипы из рации, искать и найти при встрече, |
| чтоб за все оправдаться. |
| Ветер снимает со зданий слои бетонной пыли, стирая надписи которые мы с тобой |
| не забыли, |
| Лица замотанные от этих песчаных ветров, свои узнают меня даже по звуку шагов. |
| Однажды свет пройдет на сквозь и покинет усталость, мы будем рассказывать тебе |
| как встретили старость. |
| Всякая боль уходит прочь, поверь мне, я знаю, знаю точно, всего лишь слезы, |
| всего лишь ночь. |
| Это большая дорога, местами с кочками, уходят близкие оставляя память, |
| их тепло навсегда останется с нами. |
| Делаем глупости и копим знания, прощаем первыми, виним себя сами, |
| Где-то в себе бродим часами, но кто-то поймет все что мы написали. |
| Кипяточек поставил? |
| — уже кипит. |
| Президента слыхал? |
| Всех поймают бандитов! |
| Любо братцы на Руси жить, жаль, что придется уйти и решаем не мы. |
| Так давай вдвоем попробуем расписать один лист и дождаться ту комету что видна |
| лишь раз лет в триста |
| Давай взлетим в космос лишь закрыв глаза, найдем с той высоты наш дом и |
| вернемся назад. |
| Тысячи лет сердца людей горят разным огнем, давай, напишем сказку и будет |
| верить в нее вдвоем |
| Может заблудимся в лесу среди метели танцев, чтобы вспоминать как было страшно |
| и вместе смеяться |
| Потом холодная весна-город серой жижей, но над домами наша звезда и я всегда ее |
| вижу. |
| И даже сквозить облака, как главный ориентир, среди неродных глаз, |
| темных чужих квартир. |
| Все закончится, туда где мы крепость строили, придут другие люди, |
| новые слагать истории |
| Чувствуй самое главное, смотри с пристрастием, мир вокруг тебя изначально |
| заточен под счастье. |
| Припев: |
| Видишь как падает ливень в город прямо под нами, далеко не все следы размывает |
| водой. |
| Побегут на улицу дети с нашими именами, как заглядываются в бездну над головой. |
| Видишь как падает ливень в город прямо под нами, далеко не все следы размывает |
| водой. |
| Побегут на улицу дети с нашими именами, как заглядываются в бездну над головой. |
| (переклад) |
| Приспів: |
| Бачиш як падає злива в місто прямо під нами, далеко не всі сліди розмиває |
| водою. |
| Побіжать на вулицю діти з нашими іменами, як заглядаються в безодню над головою. |
| Бачиш як падає злива в місто прямо під нами, далеко не всі сліди розмиває |
| водою. |
| Побіжать на вулицю діти з нашими іменами, як заглядаються в безодню над головою. |
| Зачекаємо до завтра, приїдемо і вибачимося точно, ти знала все буде по-іншому |
| цієї ж вночі, |
| Вранці я дізнався і зрозумів життя з одного дня, ніякого завтра, нескінченне сьогодні. |
| Наче втрачений в глибині смарагд блиснув, ці квіти твої цвітуть шосту весну, |
| Космос над твоїм домом великий і майже не пізнаний, нам трохи за двадцять і знаєш, |
| ми такі серйозні. |
| Забавні наші вільні хрипи з рації, шукати і знайти при зустрічі, |
| щоб за все виправдатися. |
| Вітер знімає з будинків шари бетонного пилу, стираючи написи які ми з тобою |
| не забули, |
| Особи замотані від цих піщаних вітрів, свої впізнають мене навіть по звуку кроків. |
| Якось світло пройде на крізь і залишить втому, ми розповідатимемо тобі |
| як зустріли старість. |
| Будь-який біль йде геть, повір мені, я знаю, знаю точно, всього лише сльози, |
| лише ніч. |
| Це велика дорога, місцями з кічками, йдуть близькі залишаючи пам'ять, |
| їхнє тепло назавжди залишиться з нами. |
| Робимо дурості і копимо знання, прощаємо першими, звинувачуємо себе самі, |
| Десь у собі бродимо годинами, але хтось зрозуміє все що ми написали. |
| Окріп поставив? |
| — уже кипить. |
| Президента чув? |
| Усіх зловлять бандитів! |
| Любо братики на Русі жити, шкода, що доведеться піти і вирішуємо не. |
| Так давай удвох спробуємо розписати один аркуш і чекати ту комету що видно |
| лише раз років у триста |
| Давай злетимо в космос лише заплющивши очі, знайдемо з тієї висоти наш будинок і |
| повернемось назад. |
| Тисячі років серця людей горять різним вогнем, давай, напишемо казку і буде |
| вірити в ні вдвох |
| Може заблукаємо в лісі серед хуртовини танців, щоб згадувати як було страшно |
| і|разом сміятися |
| Потім холодна весна-місто сірою жижею, але над будинками наша зірка і я завжди її |
| бачу. |
| І навіть проглядати хмари, як головний орієнтир, серед нерідних очей, |
| темних чужих квартир. |
| Все закінчиться, туди де ми міцність будували, прийдуть інші люди, |
| нові складати історії |
| Відчуй найголовніше, дивись із пристрастю, світ навколо тебе спочатку |
| заточений під щастя. |
| Приспів: |
| Бачиш як падає злива в місто прямо під нами, далеко не всі сліди розмиває |
| водою. |
| Побіжать на вулицю діти з нашими іменами, як заглядаються в безодню над головою. |
| Бачиш як падає злива в місто прямо під нами, далеко не всі сліди розмиває |
| водою. |
| Побіжать на вулицю діти з нашими іменами, як заглядаються в безодню над головою. |