| У нас тут небагато
|
| Але ви можете все це
|
| Проповідник сказав незнайомцю біля дверей
|
| Сідайте біля цього вогню
|
| Нехай кава зігріє вас
|
| Я не бачу, що раніше бачив такий сильний дощ
|
| Незнайомець сказав: «Я бачив ваш знак, як й йшов дорогою»
|
| «І я подумав, що церква може бути найбезпечнішим місцем »
|
| Ну, синку, хрести обов'язково стають важкими
|
| І ми всі маємо, що винести
|
| А якщо ви шукаєте притулок
|
| Від шторму ви знайдете його тут
|
| Вони годинами сиділи й розмовляли
|
| Там, у тій порожній церкві
|
| Про те, як життя іноді несправедливо
|
| Намагаючись зрозуміти, як діє Бог
|
| Проповідник сказав
|
| «Одного літа я втратив сина,
|
| А йому було лише 25
|
| П’яний водій перетнув подвійну жовту лінію
|
| І я так молився Ісусу,
|
| Щоб врятувати мого єдиного сина
|
| Здається, усе, що я роблю в ці дні — це запитання, чому
|
| Тепер я стою тут щонеділі й проповідую всім іншим
|
| І я багато говорю про прощення, але сам не можу »
|
| Синку, хрести неодмінно стають важкими
|
| І ми всі маємо, що винести
|
| Я не знаю, чому я вам все це кажу
|
| Або якщо вас це не хвилює
|
| Вони годинами сиділи й розмовляли
|
| Там, у тій порожній церкві
|
| Про те, як життя іноді несправедливо
|
| Намагаючись зрозуміти, як діє Бог
|
| Сльози наповнили очі незнайомців
|
| Він сказав: «Я знаю, що дуже змінився
|
| Мене, можливо, вам буде важко впізнати
|
| Але пізно літньої ночі
|
| Я випив занадто багато
|
| Я сів за кермо і змінив наше життя обох
|
| І «вибач» просто недостатньо добре, коли ти ображаєш когось таким чином
|
| І якби я міг, Бог знає, я б віддав своє життя, щоб повернути його»
|
| Проповіднику, хрести неодмінно стануть важкими
|
| І ми всі маємо, що винести
|
| І я тут, щоб попросити вибачення
|
| Якщо вам це навіть цікаво
|
| Вони годинами сиділи й розмовляли
|
| Там, у тій порожній церкві
|
| Про те, як життя іноді несправедливо
|
| Намагаючись зрозуміти, як діє Бог |