| Кожен раз, коли я бачу вас, я бачу вас наскрізь
|
| Знаючи, що я ніколи не зможу змінити вашу думку
|
| Я востаннє дивлюсь у твої очі
|
| Я вперше зрозумів
|
| Поки всі поруч, я скористаюся моментом
|
| Щоб повідомити, що я загублений
|
| Усі мої запитання проігноровано?
|
| Цього разу я виходжу за двері
|
| Я не знаю, чи дізнаюся я колись чому
|
| Або почути звук під час крику ангела
|
| Те, що ти сказав мені пізно ввечері
|
| Я буду пам’ятати на все життя
|
| Щовечора, коли я закриваю очі
|
| Я бачу, як ти торкнувся мого життя
|
| І я хочу, щоб ви знали, що я буду
|
| Завжди будьте тут
|
| Час зупинився, тому залиште мене тут
|
| Але поки я піду і нічого не скажу
|
| Кожного разу, коли я чую цей звук, він нагадує мені про це
|
| Ви завжди буваєте поруч
|
| Усі мої запитання проігноровано?
|
| Цього разу я виходжу за двері
|
| Я не знаю, чи дізнаюся я колись чому
|
| Або почути звук під час крику ангела
|
| Те, що ти сказав мені пізно ввечері
|
| Я буду пам’ятати на все життя
|
| Щовечора, коли я закриваю очі
|
| Я бачу, як ти торкнувся мого життя
|
| І я хочу, щоб ви знали, що я буду
|
| Завжди будьте тут
|
| Це дні, ці моменти, які повз нас
|
| Ми задаємо запитання, але ніколи не з’ясовуємо, чому
|
| Витягніть мою картку прямо знизу
|
| Нагадує мені про речі, які ми забули
|
| Ту подорож, яку ми згадуємо восени
|
| Час, коли ми поїхали, повернулися й отримали їх
|
| Це дні, ці моменти, які повз нас
|
| Я не знаю, чи дізнаюся я колись чому
|
| Або почути звук під час крику ангела
|
| Те, що ти сказав мені пізно ввечері
|
| Я буду пам’ятати на все життя
|
| Щовечора, коли я закриваю очі
|
| Я бачу, як ти торкнувся мого життя
|
| І я хочу, щоб ви знали, що я буду
|
| Завжди будьте тут |