| Я приїду, чекати не стану дня,
|
| Адже відповідних не буде, поки що може зрозуміти.
|
| Я приїду, доки суд раптом не виніс вердикт,
|
| Поки що у бороду хуком не приголомшив кредит.
|
| У своєму розумі поки і в те, що ми вороги, не повірив,
|
| Поки що прямі поїзди, і є блабла чи шерінг.
|
| Та хоч цілодобово на собаках, дрезиною вузькоколійною,
|
| Я приїду, не параліч поки що, не Альцгеймер.
|
| Я приїду без приводу, нехай жити доведеться в готелі,
|
| Адже нагода потрібна як виправдання нам роками не бачитися.
|
| Всі ми гнімося на копальнях намити крупицю успіху.
|
| Я приїду, щоб дати знати, що можна просто взяти та приїхати.
|
| У місті твоїм, як у моєму, напівтемрява і тлін,
|
| У різних субмаринах живемо, але в одному казані.
|
| Штурмом на вершину чи життям задавлений у кутку.
|
| Я все приїду навпіл ділити, ліжка на підлозі.
|
| Нас на шляху до своїх знову притулять чужі,
|
| Не погодиться світ бути по-людськи простим.
|
| Білою плямою земля, ти про неї розкажи мені,
|
| Гріє свічкою розповідь, якщо осередок простиг.
|
| Я приїду подивитися про що співають у твоїх краях,
|
| Приїду подивитися чи бачити з твого обриву мій маяк,
|
| Якого океану води солять твій нерв,
|
| Приїду подивитись, у якій ти воюєш війні.
|
| Як тобі чужий клімат, як там місцеве сонце,
|
| Що твоє, а що повз, хто з усіх незнайомців,
|
| Став із тобою писати книгу, у кожній букві тиждень,
|
| Де кохання, а де ярмо? |
| Що мовить твій телевізор?
|
| Вчинив чи злився? |
| Життя йде чи сниться?
|
| Розбираєшся в обличчях? |
| Просто кайф чи принцип?
|
| Заколисував совість, чи бився до крові?
|
| Я візьму з собою чаю в дорогу, хто мені двері відчинить.
|
| Я приїду подивитися на небо з твоїх дахів.
|
| Приїду розібратися у тому, хто такі ми.
|
| І за сімома лісами буде один лише іспит.
|
| Щоб у безликому натовпі ми одне одного дізналися.
|
| Нас на шляху до своїх знову притулять чужі,
|
| Не погодиться світ бути по-людськи простим.
|
| Білою плямою земля, ти про неї розкажи мені,
|
| Гріє свічкою розповідь, якщо осередок простиг.
|
| Нас на шляху до своїх знову притулять чужі,
|
| Не погодиться світ бути по-людськи простим.
|
| Білою плямою земля, ти про неї розкажи мені,
|
| Гріє свічкою розповідь, якщо осередок простиг. |