| Приспів:
|
| Ти, як далека мрія першопредків
|
| Рот синові стиснув у тумані часів їдком
|
| Скільки разів вітчизною був на смерть покликаний?
|
| Щоб кулями перекувати тебе знову
|
| Сліди під'їзних із темряви забутих битв
|
| Ти як результат, ти як продовження
|
| Розбитий тротуар у шлях звертається чумацький
|
| Здійснитися і вступити в сяючу вічність
|
| Проти голосу порожнеча в сто гектарів
|
| Це в глибинах броньованих грудей палає пожежа
|
| На солодке давно не тягне смердю межі
|
| Рветься через ароматизатори: Ми в біді
|
| Порода здригнулася. |
| Ехом по долині жах
|
| Росича повело з пережера і мордою в калюжу
|
| Неміче тоне на суші, смокче бруд з дна
|
| Навколо танці і знижки — життя лише одне
|
| Найдикішу мерзоту, яку не назви
|
| Тримали на руках батьки лучась від любові
|
| Над колискою в образах розливалася мрія
|
| Горде судно вгризається в шторм, шліфує борти
|
| Росія бачить захист у сліпих і худих
|
| Вибухає білий клаберів яблуневі гаї
|
| Душі предків, у вічній надії кружляють птахи
|
| Усім для кого я мрія я обіцяю здійснитися
|
| Приспів:
|
| Ти, як далека мрія першопредків
|
| Рот синові стиснув у тумані часів їдком
|
| Скільки разів вітчизною був на смерть покликаний?
|
| Щоб кулями перекувати тебе знову
|
| Сліди під'їзних із темряви забутих битв
|
| Ти як результат, ти як продовження
|
| Розбитий тротуар у шлях звертається чумацький
|
| Здійснитися і вступити в сяючу вічність…
|
| Ми увійшли до тіла немовлят у вітряний мармуровий вечір
|
| Взяли чисті книги та імена людські
|
| Узрі творець обіцяли що тепер не погасне
|
| Спокій воїнів і стерті мандрівників ступні
|
| Прокинуті за життя і нас тут уже армія
|
| Вогонь ... не вб'є, але з серця зробить камінь,
|
| А якщо померти то на землі своїй під спів пташиний
|
| І рушити далі, по небу в новому вигляді
|
| Метель терзала, нехай, тіло сильніше за день до дня
|
| Ми вдячні їй адже шкіра обернулася в броню
|
| Спасибі чорний вітер добра і зла злиття
|
| Адже тільки в повній темряві ми змогли стати сяйвом
|
| Тільки в небезпеці, дихання хижаків почувши
|
| Ми змогли їм протистояти в боротьбі і тим стати вище
|
| Дякую за холодний дожник і грозою місцями
|
| Земля вмиється, з насіння ми станемо квітами |