| Серця висохли, в черепі чорні дірки
|
| Чуже життя не важливе, холодно там і сиро
|
| По п'ятах сиплий сміх і в руках фінка
|
| Тепер я здохну на вулиці з гордістю в обнімку
|
| Небо затягнеться, ліхтар згасне збоку
|
| Це моя держава, велика і самотня
|
| Імперія хвора, попіл один скрізь
|
| І молоді скеляться у диявола в узді
|
| У будинках старих гуляє застуда
|
| Ніби прокляття проти святого люду
|
| Сюди прийшов страх, пронизує вітром
|
| Забивайся в кут і забудь про світлом
|
| Закривайся від всіх щитами зі сталі
|
| Сховай щирість, так, щоб не знайшли,
|
| А я віритиму, поки сам не помру
|
| Що ще можна запалити в твоїх очах іскру
|
| Безнадійно
|
| Я надто наївний і молодий
|
| І як дитина загрався у свій святий холод
|
| Цей патріотизм із честю надто нудно
|
| Мертва мрія під отруйною байдужістю
|
| Безнадійно
|
| Я надто наївний і молодий
|
| І як дитина загрався у свій святий холод
|
| Цей патріотизм із честю надто нудно
|
| Мертва мрія під отруйною байдужістю
|
| Дорога засланця, рахунок тисячами шпал
|
| Бій злиднів з ленню, видихся і не встав
|
| Чекаєш на допомогу, а завірюха виє невблаганно
|
| Діти Росії навчені проходити повз
|
| Пройти впевнено, швидко, не ворухнувшись
|
| Нести ганебний сміх у заледенілі душі
|
| Безрухоме тіло в ціні, тільки не звуку
|
| Напівживому на снігу шмон на швидку руку
|
| Я дворі вмирав, день погож був і світлів
|
| Жадібно вірив і чекав, хто-небудь так помітить
|
| Доночі моя кровотеча стала багатою
|
| На запах смерті стягнулися камери мобільних
|
| Так і держава вся, чітко і без огріху
|
| Вимре повністю, сама собі на втіху
|
| Встали було з братами до оборони строєм
|
| Думали, висловимо, чого сибіряки варті
|
| Безнадійно
|
| Я надто наївний і молодий
|
| І як дитина загрався у свій святий холод
|
| Цей патріотизм із честю надто нудно
|
| Мертва мрія під отруйною байдужістю
|
| Безнадійно
|
| Я надто наївний і молодий
|
| І як дитина загрався у свій святий холод
|
| Цей патріотизм із честю надто нудно
|
| Мертва мрія під отруйною байдужістю |