Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Постскриптум , виконавця - galat. Дата випуску: 02.12.2016
Вікові обмеження: 18+
Мова пісні: Російська мова
Постскриптум(оригінал) |
| В моей душе идет ливень |
| Я дышу в этой воде спокойно, словно амфибия |
| И не нужен зонт-дождевик мне |
| Я не пытаюсь что-то менять и меняться, взял и просто смирился |
| Спроси любого, кто знает давно так меня хорошо |
| Им не приятель я сторонний не хотят быть со мной |
| Я сам себя ненавижу, блять, хоть нажимай на курок! |
| В моей бошке эта опухоль под названием «мозг» |
| Я печатаю текст все хуже с каждой минутой |
| Как я вообще попадаю по буквам |
| Наступаю на лужи, промокаю, и хуй с ним |
| Я из воды, из пустоты, меня не существует |
| Психиатр сказал: «проблемы лишь в голове» |
| Я то думал, что в руках, мудак отдай мне деньги |
| Я заработал их трудом, мне не дал их отец |
| Как и заботу, воспитание и нормального детства |
| Дети — цветы жизни, мама мне говорила, |
| Но цветы жизни мои растут на могилах |
| Еще в детстве далеком я мечтал оставить постскриптум |
| Чтобы после меня слова мои жили и жили |
| Дети — цветы жизни, мама мне говорила, |
| Но цветы жизни мои растут на могилах |
| Еще в детстве далеком я мечтал оставить постскриптум |
| Чтобы после меня слова мои жили и жили |
| Я сам с собою долго спорил |
| Мне друг сказал, мол я немного болен |
| Мол я того немного, какой в пизду немного |
| Я ушел в себя так далеко, что не поможет компас |
| Мне найти домой дорогу, да я шел по звездам |
| Обжигая стопы ног и мог забить, но кто бы вспомнил |
| О том, что ранит сердце, о том, что я не вечен |
| «Эй, Галат, в пизду твои страдания, подавай-ка версус!» |
| Можешь меня не слушать, я заигрался в баттлы |
| Знай, за ареной цирка клоуны всегда печальны |
| Я так устал от фарса, на меня давит вакуум |
| Как хорошо, что выпал шанс мне с вами попрощаться |
| И мне не надо лишних слов |
| Я и так вижу насквозь этот мир и его наживое |
| Мой юный друг, запомни: |
| «Что не боится смерти, то от чего век погиб душою» |
| Дети — цветы жизни, мама мне говорила, |
| Но цветы жизни мои растут на могилах |
| Еще в детстве далеком я мечтал оставить постскриптум |
| Чтобы после меня слова мои жили и жили |
| Дети — цветы жизни, мама мне говорила, |
| Но цветы жизни мои растут на могилах |
| Еще в детстве далеком я мечтал оставить постскриптум |
| Чтобы после меня слова мои жили и жили |
| (переклад) |
| У моїй душі йде злива |
| Я дихаю в цій воді спокійно, наче амфібія |
| І не потрібна парасолька-дощовик мені |
| Я не намагаюся щось змінювати і змінюватися, взяв і просто змирився |
| Запитай будь-кого, хто знає давно так мене добре |
| Їм не приятель я сторонній не хочуть бути зі мною |
| Я сам себе ненавиджу, блювати, хоч натискай на курок! |
| У моїй бошці ця пухлина під назвою «мозок» |
| Я друкую текст все гірше з кожною хвилиною |
| Як я взагалі потрапляю по літерах |
| Наступаю на калюжі, промокаю,і хуй з ним |
| Я з води, з порожнечі, мене не існує |
| Психіатр сказав: «Проблеми лише в голові» |
| Я то думав, що в руках, мудак віддай мені гроші |
| Я заробив їх трудом, мені не дав їх батько |
| Як і турботу, виховання та нормального дитинства |
| Діти — квіти життя, мама мені говорила, |
| Але квіти життя мої ростуть на могилах |
| Ще в дитинстві далекому я мріяв залишити постскриптум |
| Щоб після мене слова мої жили і жили |
| Діти — квіти життя, мама мені говорила, |
| Але квіти життя мої ростуть на могилах |
| Ще в дитинстві далекому я мріяв залишити постскриптум |
| Щоб після мене слова мої жили і жили |
| Я сам з собою довго сперечався |
| Мені друг сказав, мовляв я трохи хворий |
| Мовляв я того трохи, який у пізду трохи |
| Я пішов у себе так далеко, що не допоможе компас |
| Мені знайти додому дорогу, так я йшов по зірках |
| Обпалюючи стопи ніг і міг забити, але хто б згадав |
| Про те, що ранить серце, про те, що я не вічний |
| «Гей, Галат, в пизду твої страждання, подавай-но версус!» |
| Можеш мене не слухати, я загрався в батли |
| Знай, за ареною цирку клоуни завжди сумні |
| Я так втомився від фарсу, на мене тисне вакуум |
| Як добре, що випав шанс мені з вами попрощатися |
| І мені не треба зайвих слів |
| Я і так бачу наскрізь цей світ і його наживе |
| Мій юний друг, запам'ятай: |
| «Що не боїться смерті, то чого вік загинув душею» |
| Діти — квіти життя, мама мені говорила, |
| Але квіти життя мої ростуть на могилах |
| Ще в дитинстві далекому я мріяв залишити постскриптум |
| Щоб після мене слова мої жили і жили |
| Діти — квіти життя, мама мені говорила, |
| Але квіти життя мої ростуть на могилах |
| Ще в дитинстві далекому я мріяв залишити постскриптум |
| Щоб після мене слова мої жили і жили |