Переклад тексту пісні Ч.К. - ephemeral

Ч.К. (оригінал)

Каждый мудак теперь
катит к тебе.
Могу прилететь и сломать их ебальники нахуй об стены,
Но будет ли толк,
Если ты понимаешь их всех,
Когда я презираю.
На левой твой след,
Чёрной краской под кожей.
Я каждое имя менял на твоё,
Чтобы больше поверить
В Любовь
Ненавижу весь мир,
И мне каждая песня
Тут новый синдром,
Иногда даже
Смерть.
Я приду и спою вам
Минорную драму.
Ненависть - самое светлое чувство.
И где моя юность,
Среди монотонного зноя
Допитых бутылок,
И брошенных в небо
Презрительных взглядов?
Но даже ему я смогу отмстить,
И выхода нет
Мне писать или сдохнуть.
Один поворот и я снова у края.
Истерика,крики,
Бессонница за ночь от ада до рая.
Спасение - скомканный лист
И мы целимся выше.
Смотри, как ломается все,
Что ты любишь
Братишка,
Чтоб выжить - придётся меняться.
Страдай, либо сразу умри.
Презирай пустоту внутри них.
В одиночестве - сила.
Гори, либо сразу умри.
Тут стать никем, или стать легендой.
Топить себя в черном море гнева,
Любви.
Все, чтоб не стать как они.
Презирай пустоту внутри них.
Гори, либо сразу умри.
Мир.
Ненавижу больше,
Этих людей.
Они так похожи.
Вместо слов -
Моя казнь, моя боль, моя ненависть.
Крик революции,
В лике вселенского гнева,
Рождается то, что вовеки бессмертно.
И где моя юность,
В покинутом богом,
Прокуренном доме - земля?
Одинокий настолько,
Что в зеркале вижу не только себя -
Моя самая грустная правда.
И день изо дня,
Я пытался не знать этот город,
Пытался не помнить тебя,
И копал себе яму.
Четыре стены, наркотический бред,
И мы больше, чем просто друзья.
Знаешь, жесткая, долгая грусть
Тут доводит до лампочки.
Места здесь мамочка нет мне.
Вокруг одни бесы, Иисус не воскрес,
А куклы не плачут.
И небо запачкает тучками души и дни.
Я снова один, среди кучи квартир.
Выгорать - это культ.
Ты умеешь любить?
Полюби ненавидеть.
А мрак - это враг.
Это друг и любовь.
Это - голод и страх.
Это - больше меня.
Этот мир потолок, а искусство - петля.
С тобой бесконечные сны,
Что-то вроде стола под ногами,
Но каждое утро,
Трави меня сука.
Бросай, изменяй.
Зачем и за что?
Да я буду ебать вас от боли.
Умру и воскресну,
И буду тут самый живой.
Мир.
Ненавижу больше,
Этих людей.
Они так похожи.
Вместо слов -
Моя казнь, моя боль, моя ненависть.
Крик революции,
В лике вселенского гнева,
Рождается то, что вовеки бессмертно.

Ч.К. (переклад)

Кожен мудак тепер
котить до тебе.
Можу прилетіти і зламати їх ебальники нахуй об стіни,
Але чи буде толк,
Якщо ти розумієш їх усіх,
Коли я зневажаю.
На лівій твій слід,
Чорною фарбою під шкірою.
Я кожне ім'я міняв на твоє,
Щоб більше повірити
В Любов
Ненавиджу весь світ,
І мені кожна пісня
Тут новий синдром,
Іноді навіть
Смерть.
Я прийду і заспіваю вам
Мінорну драму.
Ненависть – найсвітліше почуття.
І де моя юність,
Серед монотонної спеки
Допитих пляшок,
І кинутих у небо
Зневажливих поглядів?
Але навіть йому я зможу помститися,
І виходу немає
Мені писати чи здохнути.
Один поворот і я знову на краю.
Істерика, крики,
Безсоння за ніч від пекла до раю.
Порятунок - зім'ятий лист
І ми цілимося вище.
Дивись, як ламається все,
Що ти любиш
Братишка,
Щоб вижити – доведеться змінюватися.
Страждай, або одразу помри.
Зневажай порожнечу всередині них.
На самоті – сила.
Гори, або одразу помри.
Тут стати ніким, чи стати легендою.
Топити себе в чорному морі гніву,
Кохання.
Все, щоб не стати, як вони.
Зневажай порожнечу всередині них.
Гори, або одразу помри.
Світ.
Ненавиджу більше,
Цих людей.
Вони такі схожі.
Замість слів -
Моя кара, мій біль, моя ненависть.
Крик революції,
У особі вселенського гніву,
Народжується те, що навіки безсмертно.
І де моя юність,
У покинутому богом,
Прокуреному будинку – земля?
Одинокий настільки,
Що в дзеркалі бачу не лише себе -
Моя сумна правда.
І щодня,
Я намагався не знати це місто,
Намагався не пам'ятати тебе,
І копав собі яму.
Чотири стіни, наркотична маячня,
І ми більше ніж просто друзі.
Знаєш, жорсткий, довгий сум
Тут доводить до лампочки.
Місця тут матуся немає мені.
Навколо одні біси, Ісус не воскрес,
А ляльки не плачуть.
І небо забруднить хмарами душі та дні.
Я знову один серед купи квартир.
Вигоряти – це культ.
Ти вмієш кохати?
Полюби ненавидіти.
А морок – це ворог.
Це друг і кохання.
Це – голод та страх.
Це – більше за мене.
Цей світ стеля, а мистецтво – петля.
З тобою нескінченні сни,
Щось на кшталт столу під ногами,
Але щоранку,
Трави мене сука.
Кидай, зраджуй.
Навіщо й за що?
Та я ебатиму вас від болю.
Помру і воскресну,
І буду тут найживішим.
Світ.
Ненавиджу більше,
Цих людей.
Вони такі схожі.
Замість слів -
Моя кара, мій біль, моя ненависть.
Крик революції,
У особі вселенського гніву,
Народжується те, що навіки безсмертно.