| З дитинства він був його єдиним другом
|
| Нескінченна самотність до кінця
|
| Як бачили інші, він не міг принести
|
| Його пристрасті від звичайної весни
|
| У зростанні його виховували й добре навчали
|
| Усе, що він кохав, він любив сам
|
| У його юності оточення наближалося ще ближче
|
| Як осінній вітерець, що прохолоджує
|
| Думки не встигали за навчанням
|
| Залишивши його позаду, інші не могли бачити
|
| «Покажи мені надію, якби я колись витримав»
|
| Темрява переслідує його сьогодення та його минуле
|
| Мелодія його серця звучала неправильним тоном
|
| В день, на світанку
|
| Було намальовано бурхливе життя
|
| З усіх глибин добра і зла
|
| Таємниця… вона досі пов’язує його
|
| Від чого він не міг любити менше
|
| Такою чудовою була самотність
|
| Як людина він досі жив один
|
| Блукання світом стогону
|
| Думаєте, чи отримає він колись свою наречену?
|
| Або його життя — застійний приплив?
|
| Він був кинутий у саморобне пекло
|
| Усе, що він кохав, він любив сам
|
| Залишивши його позаду, інші не могли бачити
|
| «Покажи мені надію, якщо я колись витримаю самостійно!»
|
| Думаєте, чи отримає він колись свою наречену?
|
| Або його життя — застійний приплив?
|
| Він був кинутий у саморобне пекло
|
| Усе, що він кохав, він любив сам |