Переклад тексту пісні November Rain - Blanco White

November Rain (оригінал)

Feel the rhythm of the train
You trail on the platform’s edge
Hoping for my hand instead of
A fading silhouette
For I always knew, that when
Our love was through after long lives run
We’d trail like the rail tracks
Not knowing who’d won
Don’t you wish it was clear?
I’ve been thinking these thoughts for years now
No not all’s been forgotten
Don’t you wish you were here?
So is this why I couldn’t stay?
Each word has found its edge
On the ground we know that’s
Vanished and withered
The moth leaps in the darkened room
And the dog lies curled by the fire
It’s cold outside
There she stands in the doorway
Snow on her boots
Red on those lips
Don’t you wish it was clear?
I’ve been thinking these thoughts for years now
No not all’s been forgotten
Don’t you wish you were here?
So is this why I couldn’t stay?
Each word has found its edge
On the ground we know that’s
Vanished and withered
There’s nothing left I owe
There’s nothing left I owe
Behind two empty faces moves before us
A voice we cannot reach
A frozen vision of a river rowed out
Out to the sea
I long for the tide’s straight line
Out on the shore
A bitter line, a solid wall
Never to fall
So is this why I couldn’t stay?
Each word has found its edge
On the ground we know that’s
Vanished and withered

(переклад)

Відчуйте ритм потяга
Ви йдете по краю платформи
Сподіваюся на мою руку, а не на
Згасаючий силует
Бо я завжди знав, що коли
Наша любов закінчилася після довгих життєвих шляхів
Ми йшли б, як залізниці
Не знаючи, хто переміг
Вам не хочеться, щоб це було зрозуміло?
Я думаю про ці думки вже багато років
Ні, не все забуто
Ви не хотіли б бути тут?
Тож ось чому я не міг залишитися?
Кожне слово знайшло свій край
На місці ми знаємо, що це так
Зникли й засохли
Моль стрибає в затемнену кімнату
А собака лежить, згорнувшись біля вогню
Назовні холодно
Ось вона стоїть у дверях
Сніг на її чоботях
Червоні на цих губах
Вам не хочеться, щоб це було зрозуміло?
Я думаю про ці думки вже багато років
Ні, не все забуто
Ви не хотіли б бути тут?
Тож ось чому я не міг залишитися?
Кожне слово знайшло свій край
На місці ми знаємо, що це так
Зникли й засохли
Я нічого не винен
Я нічого не винен
За двома порожніми обличчями рухається перед нами
Голос, якого ми не можемо досягти
Заморожене бачення ріки
До моря
Я бажаю прямої лінії припливу
На берегу
Гірка лінія, суцільна стіна
Ніколи не впасти
Тож ось чому я не міг залишитися?
Кожне слово знайшло свій край
На місці ми знаємо, що це так
Зникли й засохли