Переклад тексту пісні Aus Zeit erhebt sich Ewigkeit - Agrypnie

Aus Zeit erhebt sich Ewigkeit (оригінал)

Sie dreht und dreht und dreht mich
Sie zieht und zieht und zieht mich
Nach vorn — zurück, nach vorn — zurück, nach vorn — zurück
In inn’rer Nacht, in inn’rer Nacht, sie macht mich schwindeln
Sie zerrt und zerrt und zerrt — zerrt an mir
Sie zerrt und zerrt und zerrt — zerreißt mich
Ich kann nicht, ich kann nicht, ich kann nicht
Ich wage es nicht jetzt hinzuseh’n
In Licht muss vergeh’n
Sie fließt und fließt und fließt — durch mich
Sie fließt und fließt und fließt — frisst in mir
Ich kann nicht, ich kann nicht, ich kann nicht
Ich — wage es nicht weiter zu geh’n
In Fluten muss steh’n
Ein Fluss aus dunkelndem Gestern
Strömt durch dich zu dunkelndem Morgen
Was du hälst, es schwindet
Wonach du greifst, zerrinnt
Doch in dir tief die Ewigkeit
Sie wacht an Quelle und an Meer
Sie sitzt an Flusses beiden Ufern
Erkennt und lässt dein angstvoll' Selbst
In ihre einend' Stille
Vergänglich nur die Zeit
Die zeigt mir Mal um Mal um Mal
Dass nie mein Sein vergeht
Dass Formen feiern fließend' Feste
Erhellt von dem, was tief in mir
Vergänglich nur die Zeit
Als Spiegel nackter Ewigkeit
Vergänglich nur die Zeit
Bewusste Tiefe ist und bleibt
Aus Zeit erhebt sich Ewigkeit

Aus Zeit erhebt sich Ewigkeit (переклад)

Вона обертається, обертається і обертає мене
Вона тягне і тягне і тягне мене
Вперед — назад, вперед — назад, вперед — назад
У внутрішній ночі, у внутрішній ночі у мене паморочиться голова
Вона тягне, тягне і тягне — тягне мене
Вона тягне, тягне і тягне — рве мене
Я не можу, я не можу, я не можу
Я не смію зараз дивитися
На світло має зникнути
Тече і тече, тече — крізь мене
Тече і тече і тече — їсть мене
Я не можу, я не можу, я не можу
Я не смію йти далі
У повені повинні стояти
Річка потемнілого вчорашнього дня
Тече крізь тебе до темного ранку
Те, що ти тримаєш, згасає
Те, до чого ти тягнешся, тане
Але глибоко в тобі вічність
Вона дивиться на весну і на море
Вона сидить на обох берегах річки
Визнайте і відпустіть себе, що вас лякає
У їхній об’єднавчій тиші
Тільки час ефемерний
Вона показує мені час від часу
Що моє буття ніколи не закінчується
Що форми вільно відзначають фестивалі
Просвітлений тим, що глибоко всередині мене
Тільки час ефемерний
Як дзеркало оголеної вічності
Тільки час ефемерний
Свідома глибина є і залишається
Поза часом виникає вічність