| Ще один день у цьому зламаному місці
|
| Вежі ростуть, а небо повільно змінюється
|
| З холодними сірими конструкціями, які лежать у відході
|
| Все, що стоїть на шляху
|
| Дивіться в землю, коли я проходжу повз
|
| Мене нудить, і я ненавиджу те, що відчуваю всередині
|
| Ви знаєте, що я намагався прийняти рішення
|
| Ще одне життя, яке ви можете скасувати
|
| Я слабкий всередині, тому що бачу форму майбутніх речей
|
| Тому що я не змінюю те, що почалося
|
| Тому що я ненавиджу тим, ким я став
|
| Я відчуваю себе порожнім, бо щодня борюся зі своїми думками
|
| Просто дрон, який сприяє власному розпаду
|
| Апатіст, який від поту й крові змащує колеса за плату
|
| Просто повія для лялькаря, якому я підкоряюся
|
| І нічого не зміниться… Нічого не змінилося сьогодні
|
| Я закриваю очі та тримаю мову
|
| Чому я боюся встати і збити їх з ніг
|
| Коли мене зрадили
|
| Ви були зумовлені приймати все, що вони говорять
|
| Тож я йду але починаю спотикатися
|
| Через руїни неспокійного життя
|
| Завдяки очікуванням, за які я змушений боротися
|
| Мої речі залишають мене самозаглибленим
|
| Стільки бомб я залишив нерозбитими
|
| Вулиці переповнені, і я почуваюся таким самотнім
|
| Укладання цеглин, які донині залишаються некинутими
|
| І все ж я той, хто першим кинув камінь |